розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області на постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області до ОСОБА_4 про стягнення суми пенсій, виплачених надміру,

У жовтні 2012 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з листопада 2008 року відповідачу призначено пенсійне забезпечення. Для підтвердження права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) направлено запит про достовірність видачі Галузевим державним архівом Міністерства оборони України довідки про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на що отримав повідомлення, що довідка ОСОБА_4 не видавалась. Рішенням від 22 травня 2012 року виплату пенсії призупинено, сума переплати становить 55 686,23 грн. за період з 19 листопада 2008 року по 31 травня 2012 року, яку позивач просив стягнути.

Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 19 листопада 2008 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , надавши при цьому копії подання, трудову книжку, довідку про заробіток, довідку про трудовий стаж, копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області від 22 травня 2012 року № 19/12 призупинено виплату пенсії ОСОБА_4 з 01 червня 2012 року до з'ясування підстав видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області від 21 вересня 2012 року за період з 19 листопада 2008 року по 31 травня 2012 року переплата пенсійного забезпечення складає 55 686,23 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для повернення виплаченої пенсії, оскільки відповідач на час призначення пенсії та розгляду справи не позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також відсутні докази підроблення довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 15 січня 2008 року № 39007.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Разом з цим, позивач не вказав закон, у якому зазначено про можливість звернення суб'єкта владних повноважень з таким адміністративним позовом до фізичної особи, а перелічені у пунктах 1 - 4 цієї норми випадки, коли особа може бути відповідачем у адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень, до предмета спору у справі, що розглядається, не відносяться.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Отримавши пенсію, ОСОБА_4 набув право власності на неї, та йому як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття відповідачем права власності на виплачену управлінням Пенсійного фонду України пенсію у сумі 55 686,23 грн. та стягнення цієї суми з нього, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22 вересня 2015 року по справі № 804/6131/14.

Дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність вирішення справи по суті позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Черкасах Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.