Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

у справі № 823/3/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття на службу в поліцію, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління МВС України в Черкаській області, ГУ Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ Національної поліції в Черкаській області щодо видання наказу про прийняття його на службу до Національної поліції України на посаду оперуповноваженого карного розшуку Уманського відділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- зобов'язати ГУ Національної поліції в Черкаській області оформити належним чином трудові відносини та видати наказ про призначення позивача на службу на вказану посаду;

- стягнути з Управління МВС України в Черкаській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку із затримкою у видачі трудової книжки у розмірі 1868,48 грн.;

- стягнути з ГУ Національної поліції в Черкаській області на його користь середній заробіток за несвоєчасне оформлення трудового договору в сумі 1743,91 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ГУ Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ГУ Національної поліції в Черкаській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 18 січня 2004 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з організованою злочинністю управління карного розшуку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Наказом від 06 листопада 2015 року № 311о/с звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) (скорочення штатів).

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) .

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), при відсутності можливості подальшого використання на службі, через скорочення штатів.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 "Прикінцеві та перехідні положення" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність документальних доказів того, що з 06 серпня 2015 року до 06 листопада 2015 року позивач виявив бажання скористатися своїм правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції.

Так, згідно довідок Управління МВС в Черкаській області від 16 лютого 2016 року № 14/9-61 та ГУ Національної поліції України в Черкаській області від 16 лютого 2016 року № 350/12/9/01-2016, рапорт позивача про звільнення з ОВС України у зв'язку з переходом на службу до Національної поліції та заява про прийняття на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Управління МВС України в Черкаській області та відділу кадрового забезпечення ГУ Національної поліції України в Черкаській області не надходили та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвалися.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, показами допитаних у якості свідків старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 та старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Уманського міського відділу Управління МВС України в Черкаській області ОСОБА_3 підтверджуються обставини написання позивачем рапорту щодо прийняття на службу в поліцію та подання його до зазначеного міського відділу міліції разом із іншими працівниками, які в подальшому були зараховані на посади в новоутворений орган.

Наведене свідчить про те, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, проте, з незалежних від нього причин, його рапорт до органу внутрішніх справ не надійшов, та не був розглянутий у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову та зобов'язання ГУ Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .