за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Державної реєстраційної служби України в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року,

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби України в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі - Реєстраційна служба), у якому просив:

зобов'язати Державну реєстраційну службу України в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області скасувати запис, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної спільної часткової власності, зареєстроване у Ѕ частки за ОСОБА_3 та про право приватної спільної часткової власності, зареєстроване у Ѕ частки за ОСОБА_2 на підставі рішення суду Луцького міськрайонного суду № 2-6975/10 від 3 серпня 2010 року, розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язати Державну реєстраційну службу України в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право приватної власності у 1/1 частці ОСОБА_2 на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що виникло на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 6 листопада 2006 року та на земельну ділянку площею 0,2424 га, що знаходиться в с. Зміїнець Луцького району Волинської області;

зобов'язати Державну реєстраційну службу України в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору іпотеки від 6 грудня 2006 року на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,2424 га, що знаходиться в с. Зміїнець Луцького району Волинської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстраційний запис про право приватної спільної часткової власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по Ѕ частини на будинок та земельну ділянку, що розташовані за вказаною вище адресою, здійснено на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 серпня 2010 року, яке згодом скасував Апеляційний суд Волинської області своїм рішенням від 24 жовтня 2012 року. Посилаючись на положення Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , пунктів 5-8 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри), затвердженого Наказом Мінюсту від 14 грудня 2012 року № 1844/5 (z2102-12) , пункти 93, 94 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) (втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) ) позивач ствердив, що перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності та наявне обтяження, яке виникло і зареєстровано до 1 січня 2013 року є прямим обов'язком Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області. Після того, як рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 відмовлено у поділі спільного майна подружжя, Реєстраційна служба, на думку позивача, мала б скасувати попередній запис про спільну часткову власність. Оскільки свого обов'язку відповідач не виконав ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що саме в такий спосіб може бути відновлено його порушені права як іпотекодержателя згаданого вище нерухомого майна.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 березня 2016 року залишив без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Головне територіальне управління юстиції у Волинській області у своїх запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 29 листопада 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ТОВ "Аромакс-Волинь" укладено кредитний договір № 1449, відповідно до якого ТОВ "Аромак-Волинь" отримало кредит в сумі 76723,66 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,35% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 листопада 2008 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 6 грудня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 (за договором - іпотекодавець) надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з будівлями і спорудами загальною площею 538,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 0,2424 га.

Відомості про вказані вище об'єкти обтяження за договором іпотеки від 6 грудня 2006 року було внесено до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Рішенням від 3 серпня 2010 року у справі № 2-6975/10 Луцький міськрайонний суд Волинської області визнав за ОСОБА_2 (іпотекодавцем за договором іпотеки від 6 грудня 2006 року) та його дружиною ОСОБА_3 по Ѕ частині житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а також по 0,1212 га земельної ділянки кожному з них для обслуговування Ѕ частини житлового будинку.

На підставі цього рішення суду комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Волинське ОБТІ" зареєструвало за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності кожного з них на половину житлового будинку і земельної ділянки, що є предметом договору іпотеки від 6 грудня 2006 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2012 року № 7751, нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по 1/2 частки кожному на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 3 серпня 2010 року.

Станом на дату прийняття рішень щодо державної реєстрації за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прав власності на половину спільного майна подружжя рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 серпня 2010 року було таким, що набрало законної сили. Однак Апеляційний суд Волинської області рішенням від 24 жовтня 2012 року у справі № 2-6975/10 скасував рішення Луцького міськрайонного суду від 3 серпня 2010 року та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У зв'язку з тим, що рішення суду, яке слугувало підставою для внесення реєстраційних записів про право спільної часткової власності на будинок і земельну ділянку (які є предметом договору іпотеки від 6 грудня 2006 року) за кожним із подружжя ОСОБА_2 скасовано, позивач звернувся з цим позовом до суду, оскільки вважає, що саме у такий спосіб зможе захистити своє право як іпотекодержателя заставленого майна.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст. Оскільки позивач з такою заявою до органів державної реєстрації прав не звертався, то підстав для задоволення позову немає.

Суд апеляційної інстанції, який переглядав постанову у цій справі, погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими і такими, що зроблено на підставі правильно застосованих норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року (z0157-02) (втратив чинність згідно з наказом Мінюсту від 14 грудня 2012 року № 1844/5 (z2102-12) "Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна"; далі - Порядок використання даних Реєстрів) для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники) (пункти 2.1, 2.2).

У додатку № 2 до Тимчасового положення передбачено, що правовстановлюючими документами є, зокрема, рішення судів про визнання права власності або встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ; тут - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин).

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналогічні положення тим, які встановлені у пункті 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV, передбачені пунктом 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (703-2011-п) (чинного станом на дату виникнення спірних відносин; далі - Порядок державної реєстрації прав).

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та обтяжень здійснюється, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком державної реєстрації прав (пункти 7, 10).

Відповідно до пункту 26 Порядку державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Одним з документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації прав, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (підпункт 10 пункту 27).

Процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначає Порядок використання даних Реєстрів. Згідно з пунктом 3 цього Порядку відомості Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (1141-2011-п) (далі - Порядок ведення Державного реєстру; тут - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин) державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про державну реєстрацію прав спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в розмірі Ѕ як на будинок, так і на земельну ділянку (для обслуговування цього будинку), які є предметом договору іпотеки від 6 грудня 2006 року, державний реєстратор КП "Волинського ОБТІ" прийняв на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 3 серпня 2010 року у справі № 2-6975/10, яким встановлено право власності кожного з подружжя ОСОБА_2 на спільне майно. Власне на підставі цих рішень державного реєстратора до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено записи щодо спільної часткової власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на згадані вище об'єкти нерухомості.

За змістом наведених вище положень статті 26 Закону № 1952-IV та пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру, записи про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до Державного реєстру прав тільки у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відтак за відсутності рішення суду про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо права спільної часткової власності ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, законних підстав для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації цих прав немає. Водночас рішення Апеляційного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року, яким скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 3 серпня 2010 року (правовстановлюючого документа), на якому ґрунтуються вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", не є тим рішенням суду, на підставі якого, в розумінні наведених вище положень статті 26 Закону № 1952-IV та пункт 41 Порядку ведення Державного реєстру, державний реєстратор органу державної реєстрації прав може внести записи про скасування державної реєстрації прав, про які просить позивач у своєму позові.

Поряд з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не звертався до органу державної реєстрації прав із заявою про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в розмірі Ѕ кожного на будинок і земельну ділянку, що за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення суду про скасування рішень державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації прав третіх осіб на згадані вище об'єкти нерухомості.