розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор", Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -

У липні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до ДП "Івано-Франківський облавтодор" (далі - відповідач - 1), ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (далі - відповідач - 2), Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі -відповідач - 3), управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області (далі - відповідач 4) про визнання дій протиправними щодо проведення 02.07.2014 року габаритно-вагового контролю стосовно належного позивачу транспортного засобу марки "МАН" з напівпричепом пересувними автомобільними вагами, визнати недійсними результати проведеного 02.07.2014 року габаритно-вагового контролю за їх допомогою та скасувати акт від 02.07.2014 року про перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок № 13 плати за проїзд великоваговими та великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії працівників Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області щодо встановлення результатів перевірки, зафіксованих у акті про перевищення транспортних засобів нормативних вагових параметрів, стосовно вказаного вище транспортного засобу з напівпричепом належного позивачу, а також визнано протиправним та скасовано розрахунок плати за проїзд великоваговими та (або) великогабаритними транспортними засобами, автомобільними дорогами загального користування № 13 від 02.07.2014 року, складеного Управлінням Укртрансінспекції в Івано-Франківській області щодо позивача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року.

У свою чергу, відповідач 4 надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції встановлено, що дії працівників Управління Укртрансінспекції по встановленню результатів перевірки, зафіксованих у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, стосовно позивача, є протиправними, а розрахунок щодо позивача № 13 від 02.07.2014 року таким, що підлягає скасуванню.

Апеляційним судом навпаки, встановлено, що перевірка проведена відповідачем з дотриманням вимог законодавства, порушення позивачем Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) є доведеними, а тому відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду і вважає за необхідним зазначити наступне.

В даному випадку спірним є питання чи є являється позивач перевізником в рамках Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільним транспортом автомобільними дорогами загального користування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

Згідно ст.6 цього Закону Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (1567-2006-п) .

Статтею 6 зазначеного Закону визначено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Вище зазначеною Постановою КМУ визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п.15 Порядку, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, в порушення зазначеної норми Закону у транспортному засобі, який належить позивачу, під час його перевірки встановлений факт відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагомих обмежень.

Відповідно до п.20, п.27 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за відповідною формою.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час перевірки встановлений факт порушення позивачем, як власником транспортного засобу, вимог законодавства на автомобільному транспорті, відповідач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, застосував до нього штрафні санкції на підставі зазначеної норми Закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника касаційної скарги на відсутність норми Закону, яка передбачає необхідність наявності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням вагомих обмежень, оскільки необхідність наявності такого документу прямо передбачена статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що виходячи з приписів ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , в даному випадку, обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами. Враховуючи, що при здійсненні перевірки було встановлено відсутність у водія транспортного засобу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було застосовано до позивача фінансові санкції.

Таким чином, висновки апеляційного суду є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор", Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.