розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа – відділення "Кримська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про примусове виконання обов’язку в натурі і припинення дії, яка порушує право,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" про примусове виконання обов’язку в натурі і припинення дій банку, якими порушуються умови договорів про строкові депозитні вклади.

Посилався на те, що відповідачем в односторонньому порядку було змінено умови укладених договорів про депозитні вклади та введено комісійну оплату за операційні послуги при поповненні ним депозитних рахунків за продуктом "Цільовий" .

Оскільки своєї згоди на вчинення таких дій банком, він не надавав, просив задовольнити позов.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2011 року рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов’язано ПАТ "ВТБ Банк" безкоштовно, в тому числі без нарахування, утримання та/або стягнення плати за виконання банківських операцій за рахунком, приймати поповнення депозитних вкладів "Цільовий" за рахунок внесення додаткових грошових коштів на відкриті 04 листопада 2009 року на ім’я ОСОБА_3 депозитні рахунки.

Заборонено ПАТ "ВТБ Банк" нараховувати, утримувати та/або стягувати плату, в тому числі комісійну винагороду, за виконання банківських операцій при поповненні за рахунок внесення додаткових грошових коштів депозитних вкладів "Цільовий", розміщених на відкритих 4 листопада 2009 року на ім’я ОСОБА_3 зазначених депозитних рахунках протягом строку дії вказаних договорів.

Стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат 99 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "ВТБ Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_3, не звернув уваги на те, що застосування нових тарифів на комісійний збір за вчинення банківських операцій по поповненню депозитних вкладів, у тому числі і стосовно позивача було вчинено на підставі закону, а будь-які зміни до укладених з позивачем договорів депозитних вкладів - не вносились.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у суді не довів обставини, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Скасовуючи вказане рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що вимагаючи від ОСОБА_3 здійснення оплати за обслуговування депозитних рахунків "Цільовий" при поповненні вкладу за рахунок внесення додаткових грошових коштів, банк порушив право позивача на безкоштовне отримання цієї послуги згідно з умовами укладених договорів.

Висновки суду апеляційної інстанції не у повній мірі відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не у повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", укладено 37 договорів банківського депозитного вкладу "Цільовий".

За умовами кожного з цих договорів ОСОБА_3 передав банку, а банк прийняв певну грошову суму на строк 3603 дні зі сплатою 12 % річних.

Пунктом 2.1. кожного з цих договорів передбачено, що для обліку суми вкладу банк відкриває вкладнику депозитний рахунок та рахунок для обліку процентів.

Статтею 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом договорів банківського вкладу, обов’язок банку полягає у відкритті вкладнику депозитного рахунку, прийняті грошових коштів, що надійшли на даний рахунок на умовах договору та забезпеченні їх виплати, своєчасного і повного нарахування процентів на умовах і порядку, погодженому сторонами.

Цими ж договорами передбачена можливість поповнення вкладу за рахунок додаткового несення коштів на депозитні рахунки.

Частиною 4 ст. 1068 ЦК України передбачено, що клієнт зобов’язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п.6.3 ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка.

Пунктами 7.1.5. ст. 7 зазначеного закону встановлено, що зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у безготівковій формі, так і переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Пунктом 2.6 кожного з договорів депозитного вкладу, укладених 4 листопада 2009 року між ОСОБА_3 і ЗАТ "ВТБ Банк", передбачено, що протягом дії договору вклад може поповнюватись за рахунок додаткового внесення коштів на депозитний рахунок. При цьому, кожне поповнення вкладу оформляється випискою з депозитного рахунку, яка надається на першу вимогу вкладника та не потребує укладення додаткової угоди до договору. Нарахування процентів на суму поповнення вкладу починається з дня, наступного за днем зарахування суми поповнення на депозитний рахунок. Мінімальна та максимальна суми поповнення депозитного рахунку регулюються відповідно до діючих тарифів банку на момент підписання договору.

Оплата вкладником послуг банку за виконання операцій за депозитними рахунками при поповненні вкладів за рахунок внесення додаткових грошових коштів, умовами договорів банківського вкладу не передбачена.

За таких обставин, банк зобов’язаний здійснювати всі операції за цими рахунками при поповненні вкладів за рахунок внесення додаткових грошових коштів без нарахування, утримання та/або стягнення плати, тобто безкоштовно.

При поповненні 17 грудня 2010 року ОСОБА_3 одного з відкритих 4 листопада 2009 року на його ім’я банківських депозитних рахунків "Цільовий" банк стягнув з нього комісію у розмірі 12 %.

На письмове звернення позивача із запереченнями проти таких дій, банк листом від 19 листопада 2010 року за вих. № 1509/2000-082 повідомив, що встановлення тарифів на розрахунково-касове обслуговування, до якого відносяться і операції з поповнення за рахунок внесення додаткових грошових коштів депозитного вкладу "Цільовий" відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене та враховуючи, що банк відмовив позивачу у поповненні зазначених рахунків без оплати, то спосіб захисту порушеного права у вигляді покладання обов’язку на відповідача проводити касові операції по поповненню депозитних рахунків без оплати, відповідає приписам ст. 16 ЦК України.

Оскільки спірні правовідносини у частині поповнення рахунків про депозитні вклади врегульовані у першу чергу договорами, які не суперечать вимогам закону та ніким не оспорені, то посилання відповідача як на підставу для стягнення плати за вчинення касових операцій по поповненню депозитних рахунків відкритих позивачем на приписи ст. 47 Закону "Про банки та банківську діяльність" та інші нормативні документи - безпідставні.

Більше того укладені договори про депозитні вклади не суперечать у цій частині зазначеним нормативним документам.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог на це уваги не звернув.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи вимоги позивача у цій частині шляхом покладання обов’язку на відповідача припинити вчинення незаконних дій, суд апеляційної інстанції правильно виходив з обґрунтованості вимог позивача та відповідності обраного ним способу захисту порушеного права вимогам закону.

В той же час, апеляційний суд, ухвалюючи рішення про заборону вчинення банком у майбутньому будь-яких дій спрямованих на оплатне здійснення касових операцій по поповненню позивачем депозитних вкладів, у порушення ст. 303 ЦПК України, не звернув уваги на те, що така вимога позивача не є належним способом захисту порушеного права, та не ґрунтується на приписах ч.2 ст. 16 ЦК України.

Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права,суд апеляційної інстанції, ухвалив помилкове рішення у частині заборони банку у майбутньому вчиняти певні дії, яке у відповідності до правил ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню з залишення у цій частині без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 335, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2011 року в частині заборони банку нараховувати, утримувати та/або стягувати плату, в тому числі комісійну винагороду, за виконання банківських операцій при поповненні за рахунок внесення додаткових грошових коштів депозитних вкладів "Цільовий", розміщених на відкритих 4 листопада 2009 року на ім’я ОСОБА_3 зазначених депозитних рахунках протягом строку дії вказаних договорів скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року.