Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Дьоміної О.О.

суддів : Демяносова М.В., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи "Дунаєвецька центральна районна лікарня", третя особа: -Дунаєвецька районна рада, про поновлння на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2011 року,-

У травні 2011року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлння на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, оскільки на підставі наказу № 60-к від 04 травня 2011року її було звільнено з посади зубного лікаря КУ "Дунаєвецької центральної районної лікарні" за п.1 ст. 40 КЗпП у зв"язку із скороченням штатів.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від21 липня 2011року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2011 року скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2011 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідно до ч.7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим у разі якщо в рішенні немає огрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити правцівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

При цьому зазначає, що висока кваліфікація, продуктивність праці, тривалий безперервний стаж роботи, знаходження на утриманні неповнолітнього сина не можуть бути взяті до уваги та не дають позивачці переважного права залишення на роботі при скороченні.

Проте, з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам ч.2 п.2,3 ст. 42 КЗпП а саме: суди не перевірили чи дійсно позивачка не мала переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності працівників за наявності слідуючих обставин; у сім"ї немає інших працівників з самостійним заробітком, вона є працівником з тривалим безперервним стажем роботи у даній установі, на утриманні неповнолітня дитина, яку позивачка виховує сама.

Вдповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України тудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний у випадку скорочення чисельності або штату працівників. Пленум Верховного суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ( зі змінами) роз"яснив, що розглядаючи трудові спори, пов"язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов"язані з"ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу

Крім того, судами не з"ясовано та не перевірено в повній мірі чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників.

Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП при вивільнені працівників державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу за відповідною професією (спеціальністю) і тільки при відсутності такої роботи – іншу роботу, що є на підприємстві, в установі, організації.

Дана обставина також не була перевірена судом.

ОСОБА_1 було запропоновано КУ "Дунаєвецькою центральною лікарнею" лише посаду молодшої медичної сестри з оплатою 0,5 ставки.

Вищенаведені обставини не було враховано судами першої та апеляційної інстанції.

Оскільки, фактичні обставини справи для правильного вирішення справи не встановлені, а судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обгрунтованості, зазначені вище порушення відповідно до положень ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2011року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2011 року,-скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.