розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Сєвєредонецького міського суду Луганської області від 20 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів шляхом визнання дій банку незаконними та припинення дій, що порушують права споживача,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів шляхом визнання дій банку щодо одностороннього підвищення процентної ставки незаконними та припинення дій, що порушують права споживача.

рішенням Сєвєредонецького міського суду Луганської області від 20 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28 квітня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дії Сєвєродонецького відділення ЗАТ КБ ЛФ "ПриватБанк" щодо нарахування ОСОБА_3 процентної ставки за користування кредитом у розмірі 25,08 % незаконними з дня нарахування.

Зобов’язано відповідача припинити ОСОБА_3 нарахування підвищення відсоткової ставки.

Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалені у справі судові рішення вважає незаконними, просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, не врахував, що випадки та порядок підвищення процентних ставок та їх граничні розміри були визначені банком та позичальником при укладенні кредитних договорів на основі вільного волевиявлення сторін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 20 грудня 2007 року були укладені кредитні договори № LGСОG50000004178 та № LGСОG40000004178, згідно з умовами яких банк надав позивачу іпотечний кредит (основний кредит) в розмірі 45 450 000 грн. та 7 575 грн. (кредит на початковий внесок), а позивач зобов’язався повернути кредит в строк до 20 грудня 2017 року та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 15 % річних.

20 червня 2008 року банк листом № 20.1.3.2/6 10615 повідомив ОСОБА_3 про підвищення з 01 серпня 2008 року процентної ставки за укладеним 20 грудня 2007 року з ним кредитним договором, з 15 до 25.8 %.

При цьому, обґрунтовуючи підставність підвищення відсоткової ставки послався на відмову Державної іпотечної установи виконувати зобов’язання по рефінансуванні іпотечних кредитів.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та визнаючи незаконними дії банку щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що у банку були відсутні передбачені кредитним договором підстави для одностороннього підвищення процентної ставки.

З такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (z0541-07) , затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2005 № 168, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.

Суди, задовольняючи позов та визнаючи незаконними дії банку по підвищення процентної ставки за кредитним договором, виходили з того, що така підстава для підвищення процентної ставки не передбачена самим кредитним договором.

В той же час, вирішуючи зазначений спір по суті, суд не звернув уваги на те, що Постановою Правління Національного банку України № 107 від 21 квітня 2008 року (v0107500-08) "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 30 квітня 2008 року було змінено облікову ставку НБУ до 12% річних. Отже, внаслідок зміни облікової ставки Національного банку України у банку виникло право збільшити відсоткову ставку по кредиту.

Більше того, позивач отримавши повідомлення про підвищення процентної ставки по кредитному договору, фактично погодився з такими змінами договору, на підтвердження чого ним були здійснені платежі за новою відсотковою ставкою.

Таке узгоджується і з приписами ч.2 ст. 642 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( сплатила певну суму грошей), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, у порушення приписів ст. 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернув і апеляційний суд.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права,суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалили помилкові судові рішення, які у відповідності до правил ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 336, ст. 341, ч.2 ст. 344 ЦПК України, ст. 1054 ЦК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

рішення Сєвєредонецького міського суду Луганської області від 20 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 квітня 2011 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.