розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, посилаючись на те, що 22 січня 2009 року він придбав у ОСОБА_4 автомобіль Фольксваген Тоуарег, 2006 року випуску, заплативши продавцю 40 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою. У зв’язку з відсутністю необхідних коштів для постановки автомобіля на облік між сторонами була оформлена довіреність відповідача на право керування цим автомобілем та розпорядженням цим автомобілем.

17 квітня 2007 року працівники ДАІ поставили автомобіль на штрафмайданчик у м. Ялта Автономної Республіки Крим на тій підставі, що автомобіль не санкціоновано було внесено в електронну базу даних АІПС "НБД-Автомобіль", а також було встановлено, що бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля не відповідає зразку дійсного свідоцтва.

ОСОБА_3 вказував на те, що він став повноправним власником автомобіля виконав усі умови договору купівлі-продажу, однак відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, тому просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_4 22 січня 2009 року видав позивачу генеральну довіреність на право керування й розпорядження автомобілем "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с. 6), а також склав розписку про продаж зазначеного автомобіля ОСОБА_3 та отримання від останнього коштів за нього (а.с. 10). Крім цього, вказаними особами було складено без нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу вказаного автомобіля (а.с.35).

Під час експлуатації позивачем зазначеного автомобіля було виявлено, що бланк свідоцтва про реєстрацію автомобіля не відповідає зразку дійсного свідоцтва.

Доказів про те, що ОСОБА_4 являвся власником спірного автомобіля матеріали справи не містять.

Згідно бази даних автомобіль марки "Фольксваген Таурек", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в підрозділах ВРЕР УДАІ Житомирської області не зареєстровано. Вказаний автомобіль було несанкціоновано внесено до бази даних АІПС "НБД-Автомобіль" про його реєстрацію та зняття з обліку (повідомлення управління ДАІ УМВС України в Житомирській області від 13 листопада 2008 року та від 17 лютого 2011 року).

Обґрунтовуючи правові підстави заявленого позову, позивач просив визнати договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ним та відповідачем, дійсним і з підстав, передбачених ст. 220 ЦК України (а.с. 23).

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що, згідно зі ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним лише той договір, який за законом підлягав нотаріальному посвідченню, але сторони уклали його без додержання цієї форми і одна зі сторін виконала його повністю або частково, а друга ухиляється від нотаріального оформлення укладеного договору. Для договорів про купівлю-продаж автомобіля таке оформлення не є обов’язковим.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судами допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 27 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року залишити без змін.