Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "Укрвертикаль" про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 6 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду в порядку ч. 3 ст. 47 Конституції України, статей 116, 117, 237-1 КЗпП України із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача на посаді монтажника електричних підйомників і ліфтів. Наказом ПП "Укрвертикаль" від 20 жовтня 2008 року він був звільнений із займаної посади за власним бажанням. Вказуючи на те, що при звільненні з ним не було проведено розрахунку, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3000 грн та 700 грн моральної шкоди, а також понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.

Уточнивши позові вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 963,33 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2008 року по 6 жовтня 2010 року та моральну шкоду у розмірі 700 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Укрвертикаль" на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати в розмірі 963,33 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 500 грн, моральну шкоду у розмірі 500 грн та судові витрати у розмірі 500 грн, а також вирішено питання про стягнення судових витрат в дохід держави.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано частково та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ПП "Укрвертикаль" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 жовтня 2008 року по 6 жовтня 2010 року у розмірі 59 551,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У серпні 2011 року ПП "Укрвертикаль" подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року.

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року заяву ПП "Укрвертикаль" задоволено, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про часткове скасування рішення Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року і ухвалення у справі нового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Верховний Суд України в постанові від 24 жовтня 2011 року, ухвалену за результатами розгляду заяви ПП "Укрвертикаль" про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв’язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно з позовною заявою ОСОБА_6 він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 3 тис. грн. заборгованості із заробітної плати.

У засіданні суду першої інстанції ні позивач, ні його представник не подавали відповідно до статті 31, частини першої статті 119 ЦПК України письмової заяви про зменшення позовних вимог.

Установивши ці обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що між сторонами у справі виник спір про розмір належних звільненому працівникові сум, тому згідно зі статтею 117 КЗпП України слід визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Вищевказані висновки Верховного Суду України враховані колегією суддів при постановленні даної ухвали.

З урахуванням вказаного, судові рішення згідно з статтею 337 ЦПК України необхідно залишити без змін, оскільки вони відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Судами при вирішенні даного спору дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому ці судові рішення в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядаються (ч. 1 ст. 335 ЦПК України).

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 6 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 20 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.