розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, в якому просив визнати протиправним рішення щодо відмови в нарахуванні та виплати йому нарахованої пені відповідно до ч. 3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в сумі 7697,39 грн. та стягнути з відповідача на його користь індекс інфляції на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати" (2050-14) в розмірі 12693,91 грн.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.05.2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 року, визнано протиправною відмову УПФУ в м. Тернополі в нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році та зобов'язано відповідача, починаючи з 06.06.2013 року нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, на підставі довідки, виданої Головним управлінням МВС України в Тернопільської області № 9/6105 від 23.10.2006 року.

Позивач звернувся до УПФУ в м. Тернополі із заявами щодо пенсійного забезпечення та щодо виплати пені на нараховані суми коштів згідно з рішенням суду.

Згідно з листами УПФУ в м. Тернополі від 11.02.2015 року та 18.03.2015 року, на виконання зазначених судових рішень ОСОБА_3 було проведено перерахунок пенсії з 06.06.2013 року із урахуванням заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 році на підставі довідки, виданої Головним управлінням МВС України в Тернопільської області № 9/6105 від 23.10.2006 року. Пенсійна виплата склала з 06.06.2013 року - 8940 грн., з 01.12.2013 року - 9490 грн. Доплату пенсії за період з 06.06.2013 року по 30.10.2014 року в розмірі 91671,98 грн. виплачено в листопаді 2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" (2050-14) , Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 року було прийнято постанову № 159 (159-2001-п) , якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 р.

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким було зобов'язано провести перерахунок пенсії. Тобто дана сума заборгованості не нараховувалась, а була визначена судом.

Посилання позивача на норму ч. 3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставною, оскільки дана норма є спеціальною та встановлює конкретну відповідальність у вигляді пені у визначеному цим Законом розмірі лише у випадках безпідставного стягнення коштів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на положення норм Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.05.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року у цій справі залишити без змін.