розглянула у порядку письмового розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третя особа: Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", про визнання дій протиправними, скасування запису та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати дії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по внесенню реєстрації обтяжень рухомого майна протиправними;

- скасувати запис № 7852681 про заставу рухомого майна, внесений відповідачем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.09.2008 року;

- зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про скасування запису № 7852681 від 04.09.2008 року про заставу рухомого майна, а саме: автомобіль легковий КІА Cee'd, рік випуску - 2008, колір - світло-сірий, тип - легковий-комбі-в, номер об'єкта НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, 03.09.2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та громадянином ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 490085560, відповідно до якою позичальнику було наданий кредит у розмірі 19578,69 доларів США строком до 03.09.2015 року.

Згідно до пункту Розділу № 1 "Базові умови кредитування" цей договір складається з двох розділів, Розділу №1 "Базові умови кредитування" та розділу № 2 "Загальні умови кредитування фізичних осіб", які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ. Договір вважається укладеним за умови підписання сторонами Розділу № 1 цього договору.

Згідно пункту 2 Розділу № 1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави на наступних умовах: - цільове використання кредиту: придбання транспортного засобу згідно з договором купівлі-продажу, укладеним між позичальником та ТОВ "Аеліта" (далі - продавець) № 120 від 30.07.2008 року - КІА Cee'd, 2008 року випуску, колір - світло-сірий, державний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, тип - легковий-комбі-в (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане 02.09.2008 року Кр-ке ВРНР ДАЇ УМВС м. Кривого Рогу); у день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня банк перераховує кредитні кошти у сумі 92803 грн. на рахунок продавця ТОВ "Аеліта" з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу №120 від 30.07.2008 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою транспортного засобу.

Підпунктом 4.4.4 договору передбачено право банка звернути на предмет застави стягнення.

04 вересня 2008 року реєстратором Київської обласної філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі заяви ЗАТ "Альфа-Банк" та кредитного договору № 490085560 від 03.09.2008 року зареєстровано за № 7852681 приватне обтяження - заставу рухомого мана, а саме автомобіль легковий КІА Cee'd, рік випуску - 2008, колір світло сірий, тип легковий комбі в, номер об'єкта НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1. Термін дії обтяження 04.09.2013 року.

У подальшому, заявою від 05.08.2013 року обтяжувачем ПАТ "Альфа-Банк" продовжено строк дії реєстрації обтяження на п'ятирічний строк, а саме до 05.08.2018 року.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що кредитний договір не може бути підставою для реєстрації обтяження рухомого майна, а такою підставою може бути нотаріально посвідчений договір застави.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кредитний договір № 490085560 від 03.09.2008 року містить елементи різних договорів та є змішаним договором, який містить, зокрема, і умови договору застави.

Так, частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Поняття застави наведено у статті 572 Цивільного кодексу України, де зазначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Встановлені у цій справі обставини, свідчать, що у договорі сторони дійшли згоди про те, що банк приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором предмет застави. Виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою транспортного засобу, на який банк має право звернути стягнення.

Вказане, в силу статті 572 Цивільного кодексу України, свідчить, що сторони дійшли згоди про укладення договору застави.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що договір застави, у цьому випадку, належало нотаріально посвідчити.

Так, частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статті 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 року № 2654-XII (далі - Закон №2654-XII (2654-12) ) (в редакції, чинній на час укладення договору) було передбачено, що у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

У спірних правовідносинах предметом застави не є нерухоме майно або космічні об'єкти, а законодавство не передбачало на час укладення договору від 03.09.2008 року № 490085560 нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу, тому нотаріальне посвідчення договору застави у даному випадку не вимагалось.

Частиною 3 статті 577 Цивільного кодексу України встановлено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необгунтованість доводів позивача щодо того, що виключно договір застави, посвідчений нотаріально, мав бути підставою для проведення реєстрації обтяження вищевказаного транспортного засобу.

Стосовно доводів позивача про неправомірність дій відповідача щодо реєстрації обтяження та проведення оскаржуваного запису, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з такого. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 року № 1272 (1272-99-п) підтримано пропозицію Міністерства юстиції про визначення державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції адміністратором реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції цього Міністерства.

Встановлено, що державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції є адміністратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, Єдиного реєстру нотаріусів, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного державного реєстру об'єднань громадян та благодійних організацій.

Спеціальним законом, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 року № 1255-IV (1255-15) (далі - Закон № 1255-IV (1255-15) ).

Згідно із статтею Закону № 1255-IV (1255-15) обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому вказаним Законом.

Згідно статті 42 Закону № 1255-IV держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держатель Державного реєстру виконує, зокрема, такі функції:

- організує ведення Державного реєстру;

- приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2006 року № 57/5 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (z0802-06) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 року за № 802/12676 (z0802-06) визначено, що реєстраторами Державного реєстру обтяжень рухомого майна є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.

Відповідно статті 43 Закону № 1255-IV реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються: 1) відомості про обтяжувача та боржника; 2) посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувача. Для обтяження, яке виникає на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів, та обтяження, відповідно до якого накладається арешт на рухоме майно для забезпечення цивільного позову, зазначається розмір вимоги обтяжувача; 3) опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; 4) відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.

З огляду на вказане, слід зазначити, що дії відповідача щодо внесення 03.09.2008 року в Державний реєстр обтяжень рухомого майна записів про приватне обтяження рухомого майна позивача, внесеного на підставі на підставі заяви обтяжувача, вчинені у спосіб та у відповідності до положень чинного законодавства.

Відповідно до статті 44 Закону № 1255-IV записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру.

У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

За вищевказаних обставин суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2015 року у цій справі залишити без змін.