розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання біржової угоди недійсною та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року,

У серпні 2009 року ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» звернулося в суд з позовом до відповідачів, у якому посилалось на те, що 23 травня 2009 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_3, уклав з ОСОБА_4 біржовий договір, відповідно до умов якого останній придбав у власність автомобіль PORCHE Cayenne Turbo S, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, який перебував у заставі в якості забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного 17 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_3

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 відчужила автомобіль, який перебував у заставі банку, позивач просив визнати зазначену біржову угоду недійсною, зобов'язати ОСОБА_4 передати зазначений автомобіль на відповідальне зберігання Банку та переоформити право власності на заставне майно на ПАТ «ВТБ Банк».

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково.

Визнано недійсним біржовий договір (угоду) № 008145 від 23 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року в частині визнання біржового договору (угоди) № 008145 від 23 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсним, скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відчуження транспортного засобу, який перебував у банківській заставі, відбулося з порушенням приписів ст. 690 ЦК України та умов договору застави, тому оспорюваний біржовий договір є недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у частині визнання недійсним біржового договору нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4, який придбав транспортний засіб у ОСОБА_3, не знав і не міг знати про заставне обтяження автомобіля, а тому він є добросовісним набувачем.

Крім того, на думку апеляційного суду, заставне обтяження, дані про яке занесені в реєстр обтяжень рухомого майна, встановлено відносно автомобіля з іншими ідентифікаційними даними, ніж щодо автомобіля, який було відчужено ОСОБА_4

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 17 березня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого між Банком та ОСОБА_3 укладено договір застави транспортного засобу № 20.00.000007 - автомобіля PORCHE Cayenne Turbo S, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, який на праві власності належав останній та був зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктом 7. 2 договору застави передбачена заборона відчуження заставленого майна без згоди заставодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавши його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Усупереч указаним положенням матеріального закону та договору застави ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_3, здійснив відчуження майна, яке перебувало в заставі Банку.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України, на вказане уваги не звернув та не врахував, що відчуження спірного автомобіля було проведено за наявності обтяження, яке 21 серпня 2009 року було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним № 24461495 на підставі договору застави від 17 березня 2008 року (а.с. 7).

Крім того, обґрунтовуючи безпідставність позову, апеляційний суд посилався на те, що на момент укладання оспорюваної біржової угоди у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна об'єктом обтяжень зазначено автомобіль з іншими реєстраційними даними, зокрема з датою випуску 2006 року випуску, тоді як спірний автомобіль - 2005 року випуску.

Таке на думку апеляційного суду свідчить про те, що ОСОБА_4 не було відомо про знаходження придбаного ним транспортного засобу у заставі, а тому він є добросовісним набувачем.

Між тим, з облікової картки приватного АМТ, виданої на ім'я ОСОБА_3, вбачається, що транспортний засіб - реєстраційний номер НОМЕР_1, належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_3, номер шасі - НОМЕР_2, а покупцем є ОСОБА_4 на підставі оспорюваної біржової угоди № 008145 від 23 травня 2011 року (а. с. 62).

Таке свідчить про те, що предметом договору застави № 20.00.000007 від 17 березня 2008 року та біржової угоди № 008145 від 23 травня 2011 року є один і той самий транспортний засіб - автомобіль PORCHE Cayenne Turbo S, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2.

У зв'язку з викладеним, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної біржової угоди недійсним є таким, що суперечить умовам договору застави та вимогам ст. 690 ЦК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Житомирська регіональна дирекція» публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2011 року.