10 червня 2011 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Кіровоградської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і остаточно просив стягнути на його користь 1000000.00 грн. Посилався на те, що 17.04.2000 року відносно нього та ОСОБА_3 слідчим Знам'янської транспортної прокуратури Кіровоградської області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України ( в редакції 1960 ), а 25.04.2000 року -пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ст. 19 ч.5 ст. 86-1 КК України. Також у цей же день було обрано запобіжний захід -підписка про невиїзд та його відсторонено від займаної посади. Наказом Державної податкової служби України № 576-О від 5 червня 2000 року його було звільнено від займаної посади і залишено у розпорядженні ДПА у Кіровоградській області, а тому він був змушений звільнитися з роботи. Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2006 року кримінальну справу припинено за недоведеністю. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12.12.2006 року вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2006 року -скасовано, а кримінальну справу повернуто Знам'янському транспортному прокурору для проведення додаткового розслідування. Після зазначених подій його жодного разу нікуди не викликали, повісток він не отримував і запобіжний захід відносно нього не скасований . За його зверненням від 27.12.2010 року Знам'янський транспортний прокурор йому повідомив, що 27.06.2008 року справу відносно нього закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 213 КПК України. Також зазначав, що будучи безпідставно звинуваченим, незаконно перебуваючи на підписці про невиїзд протягом майже 11 років, органами досудового слідства йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що перебуваючи під впливом незаконного обвинувачення

у нього різко погіршився стан здоров'я внаслідок моральних та фізичних страждань. У результаті він був вимушений звільнитися з органів внутрішніх справ. У зв'язку з цими подіями різко погіршився стан його здоров'я, на фоні стресу та нервової напруги його було госпіталізовано та вперше був діагностований цукровий діабет. Також він

був занепокоєний своїм та своєї родини майбутнім, відчував і фізичний біль, що завдавало йому невичерпних душевних страждань та моральної шкоди. Прослуживши у органах внутрішніх справ 17 років та маючи спеціальне звання «підполковник податкової міліції», маючи великий досвід у роботі, він був змушений залишити справу, якій присвятив значну частину свого життя. Розслідуванням кримінальної справи тривалий час порушувався звичайний для нього спосіб життя - можливість працювати, спілкуватися з колегами та друзями, дотримуватися своїх звичок та бажань. Проведені слідчим в межах розслідування справи слідчі дії, які формально носили характер доказування, а насправді не могли бути використані навіть як непрямі докази, суттєво підривали його заслуховуваний авторитет як за місцем несення служби, так і серед його колег з попереднього місця роботи та жителів невеликого міста. Майже 11 років він перебував на підписці про невиїзд, що не давало йому можливості не тільки проводити свій час за власним розсудом, а й значно обмежувало у пересуванні. рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2012 року позов задоволено - частково. Стягнуто шляхом перерахування із єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства у розмірі 103477,80 грн. В іншій частині вимог відмовлено, судові витрати віднесено за рахунок держави. Ухвалою цього ж суду від 8 серпня 2012 року виправлено описку рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2012 року та абзац 2-й резолютивної частини викладено у такій редакції : Стягнути шляхом перерахування із єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства у розмірі 108069,46 грн. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. У апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних

скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Державної казначейської служби України відхиленню з таких підстав. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2000 року відносно позивача та ОСОБА_3 слідчим Знам'янської транспортної прокуратури Кіровоградської області Литвиненком В.В. порушено кримінальну справу № 1420/3 -12 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 86-1, 172 ч.2 КК України. Постановами від 25.04.2000 року позивача притягнуто в якості обвинувачуваного за ст. 19 ч.5, ст. 86-1 КК України і відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2006 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 закрито за недоведеністю в скоєнні злочину. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12.12.2006 року вирок

Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2006 року скасовано і кримінальну справу направлено на додаткове розслідування . Постановою слідчого СВ ЛВ на ст. Знам'янка від 27.06.2008 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 закрито за недоведеністю у вчиненні злочину, запобіжний захід -скасовано. Позивач перебував під судом та слідством у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за ст.ст. 86-1, 172 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року) з 25.04.2000 року по 27.06.2008 року, а всього 98 місяців 2 дні. Станом на 01.07.2012 року розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» становить 1102,00 грн. З врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції з посиланням на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (266/94-ВР) , ст.ст. 23, 1176 ЦК України дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд зазначив, що розмір моральної шкоди, який заявлений позивачем на думку суду не відповідає обставинам справи та вимогам розумності і справедливості. Зважаючи на термін перебування позивача під слідством і судом та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, в тому числі справедливості, добросовісності та розумності, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 108069,46 грн. ( 98 міс.2 дні х 1102 грн.) . Про те, повністю погодитися з висновком суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вищезазначеним вимогам. Як вбачається із змісту рішення при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд першої інстанції виходив тільки з тривалості часу перебування позивача під слідством та судом, і не дав будь-якої правової оцінки іншим доводам позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди. Згідно п.1 ст.1, п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи ( посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Пунктом 2 ст. 2 вищезазначеного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутності в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу Управлінні МВС України на Одеській залізниці з 01.08.1983 року по жовтень 1997 року на посадах, пов'язаних із боротьбою з розкраданням соціалістичної власності та керівних посадах. ( том 4 кримінальної

справи № 1420/3 ас. 75) З службової характеристики ОСОБА_2 вбачається, що він «поставленные перед ним задачи по борьбе с преступностью понимал правильно, службу в органах внутренних дел ценил и ею дорожил». ( том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 86) З жовтня 1997 року по 31.05.2000 року позивач проходив службу у податковій міліції України у званні підполковника податкової міліції та станом на 17.04.2000 року перебував на посаді першого заступника начальника інспекції -начальника відділу податкової міліції Знам'янської ОДПІ ( том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 71) Постановою слідчого Знам'янської транспортної прокуратури від 17.04.2000 року порушена кримінальна справа по ст. 86-1 та 172 ч.2 КК України відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по факту крадіжки державного майна у особливо великих розмірах (том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 15, ас. 4) Постановами слідчого Знам'янської транспортної прокуратури від 25.04.2000 року ОСОБА_2 притягнуто у якості обвинувачуваного, пред'явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 19 ч.5 та 86-1 КК України, обрано запобіжний захід -підписка про невиїзд та його відсторонено від займаної посади (том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 11 -16, ас. 5-7 ) Постановою слідчого Знам'янської транспортної прокуратури від 03.05.2000 року належний сину позивача автомобіль ВАЗ -21093 д.н. НОМЕР_1 визнано речовим доказом, вилучено та передано на збереження у службовому гаражі ЛВ на ст. Знам'янка( том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 71) Наказом голови Державної податкової служби України від 25 червня 2000 року № 576-О) підполковника податкової міліції ОСОБА_2 звільнено від посади першого заступника начальника ОДПІ -начальника відділу податкової міліції Знам'янської ОДПІ Кіровоградської області, та залишено його у розпорядженні ДПА у Кіровоградській області з 31 травня 2000 року ( том 4 кримінальної справи № 1420/3 ас. 18, ас.9) З копії свідоцтва про хворобу № 456 від 9.08.2000 року встановлено, що ОСОБА_2 «негоден к военной службе в мирное время, ограниченно годен в военное время» та в нього вперше виявлено «сахарный диабет». ( ас.10) Постановою слідчого Знам'янської транспортної прокуратури від 31.10.2002 року ОСОБА_2 притягнуто у якості обвинувачуваного, пред'явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч.4 та 366 ч.2 КК України та обрано запобіжний захід -підписка про невиїзд.( том 5 кримінальної справи № 1420/3 ас. 34-41, ас. 11-12) 26.11.2002 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч.4 та 366 ч.2 КК України направлено для розгляду до Олександрівського районного суду(том 5 кримінальної справи № 1420/3 ас. 87) Ухвалою суду від 30.09.2003 року речовий доказ - автомобіль ВАЗ -21093 д.н. НОМЕР_1 повернуто власнику -ОСОБА_7 (том 5 кримінальної справи № 1420/3 ас. 128) Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2006 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч.4 та 366 ч.2 КК України закрито на підставі ч.2 ст. 213 КПК України(том 5 кримінальної справи № 1420/3 ас. 324-330, ас. 13-18). Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2006 року вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2006 року -скасовано, а справу повернуто прокурору Знам'янської транспортної прокуратури для проведення додаткового розслідування (том 6 кримінальної справи № 1420/3 ас. 3-6, ас. 19-20). Постановою В.О. Знам'янського транспортного прокурора від 19 січня 2007 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України закрито за відсутністю 5

складу злочину(том 6 кримінальної справи № 1420/3 ас. 12) Постановою В.О. Знам'янського транспортного прокурора від 19 січня 2007 року змінено підслідність по кримінальній справі № 1420/3 і направлено її для подальшого розслідування до СВ ЛВ на ст. Знам'янка ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на

транспорті (том 6 кримінальної справи № 1420/3 ас. 13) Постановами слідчого СВ ЛВ на ст. Знам'янка ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті від 27 червня 2008 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України закрито за недоведеністю участі обвинувачених у вчиненні злочину згідно п.2 ст. 213 КПК України та скасовано міру запобіжного -підписка про невиїзд ( том 6 кримінальної справи № 1420/3 ас. 20- 21, ас. 21 ) Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2011 року по справі було призначено судово-медичну експертизу. ( ас. 93-94) Згідно висновку експерта № 136 від 22.03.2012 року встановлено, що : 1.В наданій медичній документації будь-яких записів про наявність цукрового діабету у гр. ОСОБА_2 до 24.04.2000 року немає. 2.Не виключається, що одним із чинників, що викликали виникнення цукрового діабету 2 типу у гр. ОСОБА_2 являється і стресова ситуація. 3.Цукровий діабет 2 типу являється невиліковним захворюванням. Хворі на цукровий діабет на протязі всього життя повинні отримувати медикаментозне лікування, 4-6 разів на рік консультуватися у ендокринолога. ( ас. 106-107) Допитана у судовому засіданні як експерт, ОСОБА_9, яка була членом судово-медичної експертної комісії показала, що у п.2 висновку експертизи № 136 допущена механічна помилка та помилково було зазначено прізвище позивача як «ОСОБА_2 », тоді як насправді висновок стосується ОСОБА_2 Ці обставини також підтверджено листом № 4351 від 10.12.2012 року за підписом всіх членів експертної комісії та посвідчено печаткою експертної установи. Судом встановлено, що позивач перебував під слідством та судом з 25.04.2000 року по 27.06.2008 року, що становить 98 місяців 2 дні. На день постановлення рішення суду розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» становить 1134.00 грн. Таким чином, відповідно до ст. 13 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір відшкодування позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 111132.00 грн. (1134.00 грн. х 98 місяців) Також, колегія суддів погоджується з іншими доводами позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди. Позивача було звинувачено у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який на час порушення кримінальної справи було передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, з конфіскацією майна ст. 86-1 КК України ( в редакції 1960). Тим більше, що у скоєнні особливо тяжкого злочину обвинувачено особу, яка 17 років свого життя віддала справі боротьби з злочинністю і звинувачення її самої у злочинній діяльності завдало позивачу значних моральних страждань. Після порушення кримінальної справи ОСОБА_2 було відсторонено від займаної посади, він був позбавлений можливості виконувати улюблену роботу, одержувати кошти на забезпечення себе та своєї сім'ї, а потім і був звільнений з займаної посади, що порушило звичайний ритм його життя . Також колегія погоджується і з доводами позивача що внаслідок порушення кримінальної справи та проведення досудового слідства його було дискредитовано як серед підлеглих, колег по роботі, колишніх співробітників та мешканців м. Знам'янка, і це також завдавало йому моральних страждань . З медичної документації, наявної у матеріалах цивільної справи та висновку експертизи № 136 встановлено, що ОСОБА_2 після порушення кримінальної справи тривалий час перебував на лікуванні і в нього вперше було виявлено цукровий діабету 2 типу, який є невиліковною хворобою. Усвідомлення того, що здорова людина, через звинувачення у тяжкому злочині стала невиліковно хворою окрім фізичної болі, необхідності постійного приймання ліків, проходження постійних консультацій з лікарем є також беззаперечним

фактором заподіяння позивачу моральної шкоди. Крім цього при визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, колегія суддів враховує і тривалість кримінального переслідування, перебування його тривалий час у стані невизначеності, переживання щодо себе та членів своєї сім'ї внаслідок обмеження його прав. Так з матеріалів справи встановлено, що розслідування кримінальної справи замість 2 місяців тривало понад півтора року і тільки 26.11.2002 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 191 ч.4 та 366 ч.2 КК України направлено для розгляду до Олександрівського районного суду(том 5 кримінальної справи № 1420/3 ас. 87) Враховуючи недоліки досудового слідства розгляд справи у суді тривав близько 4 років, і це також тривалий час завдавало позивачу моральної шкоди. Також з матеріалів кримінальної справи встановлено, що після отримання 18.01.2007 року Знам'янською транспортною прокуратурою кримінальної справи для проведення додаткового розслідування і до винесення слідчим СВ ЛВ на ст. Знам'янка ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті постанови від 27 червня 2008 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України за недоведеністю участі обвинувачених у вчиненні злочину згідно п.2 ст. 213 КПК України жодної слідчої дії по кримінальній справі не проводилось. Весь цей час з 12 .12.2006 року і по 27.12.2010 року ( лист Знам'янського транспортного прокурора про закриття кримінальної справи) ОСОБА_2, перебуваючи у статусі «обвинуваченого»перебував у стані невизначеності, що також завдавало йому моральних страждань.( ас.22) Копію постанови від 27 червня 2008 року про закриття кримінальної справи ОСОБА_2 отримав тільки 11.01.2011 року. (том 6 кримінальної справи № 1420/3 ас. 21) . Доказів, які б спростовували цей факт суду не надано. Тому враховуючи ці обставини, колегія суддів вважає, що з врахуванням розумності та справедливості, тривалості моральних страждань позивача на його користь з Державного бюджету необхідно стягнути 300000.00 грн. у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди органами досудового слідства.

Щодо доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби України колегія вважає зазначити наступне. Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено належними доказами заподіяння йому моральної шкоди не грунтується на вимогах закону. Пунктом 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутності в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Вищезазначений Закон є спеціальним нормативним актом і має прерогативу над нормами, визначеними ЦК України (435-15) . При цьому підставою застосування Закону є саме наслідки, передбачені ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», і для цього непотрібно доводити незаконність інших дій досудового слідства, починаючи з порушення кримінальної справи і до її закриття. Позивачем у своїй позовній заяві та змінах до неї детально викладено обставини заподіяння йому моральної шкоди і ці обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Безпідставними є і доводи скарги щодо незацікавленості позивача ходом розгляду порушеної відносно нього кримінальної справи.

Відповідно до ст. 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Таким чином ініціатива у проведенні розслідування кримінальної справи нормами КПК України (1001-05) покладена саме на орган досудового слідства і позивач не міг бути ініціатором цих дій. Крім цього, судом було встановлено, що позивач звертався до Знам'янської транспортної прокуратури з відповідними запитами. Також, як встановлено апеляційним судом міру запобіжного заходу -підписка про невиїзд було скасовано постановою слідчого СВ ЛВ на ст. Знам'янка ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті від 27 червня 2008 року і у цей же день слідчим було винесено постанову і про закриття кримінальної справи. Однак належних доказів направлення ОСОБА_2 копії постанови про скасування міри запобіжного заходу - підписка про невиїзд матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України не містять. Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу є також необгрунтованими. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1167 ч.1, 2 ст. 1176 ЦК України, п.1 ст. 1, п.2 ст.2, п.5 ст.3, ст.ст. 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.1, 3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України -відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов до Держави Україна задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок коштів, які обліковуються у Державній казначейській службі України, ідентифікаційний код 37567646 шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства 300000.00 грн. У задоволенні позову до прокуратури Кіровоградської області -відмовити. Судові витрати віднести за рахунок держави. рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.