розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 02 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської районної кредитної спілки "Тур'я" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені; стягнення компенсації за невикористану відпустку; зобов'язання видати наказ про звільнення з роботи, і внести запис у трудову книжку про прийняття на роботу; стягнення вихідної допомоги при звільненні, -

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом та при цьому посилався на те що, відповідно до трудової угоди працював у КС "Тур'я" з 06.09.2010 року по 31.03.2011 року на посаді менеджера-касира з посадовим окладом 1500 гривень. З 01.04.2011 року не зміг попасти на своє робоче місце, оскільки вхідні двері було опечатано. За виниклої ситуації, звертався до в.о. голови Правління, Качко В.С. із проханням надати чергову відпустку й виплатити заробітну плату за відпрацьований період. Усі звернення було залишено без відповіді. У зв'язку з невиконанням КС "Тур'я" вимог трудового законодавства, 04.05.2011 року подав заяву про його звільнення з роботи днем 10.05.2011 року з підстав невиконання керівництвом спілки законодавства про працю. Проте, КС "Тур'я" не вчинила жодної дії по задоволенню його вимог, що явилось підставою для звернення до суду. Оскільки дії відповідачки вважає неправомірними, а тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

рішенням Перечинського районного суду від 02 квітня 2012 року позов задоволено частково.

ОСОБА_1 подав на рішення суду апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення відхилених вимог. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції не є обґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.

У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав, доводи апеляційної скарги й просив її задовольнити, виходячи з підстав у ній наведених.

Представник відповідача в Особі, Качко В.С. заперечила, вимоги апеляційної скарги та просила, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

У той же час, рішення суду першої інстанції підлягає зміні так як судом першої інстанції залишено поза увагою обставини порушення КС "Тур'я" вимог позивача на отримання оплати за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні та отримання трудової книжки із внесеними відповідними записами про працю й звільнення. А це не може свідчити про законність рішення суду.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі вимог ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається як правило в письмовій формі та оформляється наказом чи розпорядженням власника, або вповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Також, абзацом 1 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Доведеною й такою, що не заперечується відповідачем є обставина, що ОСОБА_1 працював у КС "Тур'я" на посаді менеджера-касира в період з 06.09.2010 року по 31.03.2011 року.

Із цього слідує, що не дивлячись на те, що прийняття на роботу ОСОБА_1 не було належним чином оформлене, проте він здійснював роботу з відома керівництва КС "Тур'я".

Зазначена обставина також підтверджується Договором про повну індивідуально-матеріальну відповідальність касира від 07.09.2010 року, Актом прийому-передачі каси від 06.09.2010 року й 31.05.2011 року, а.с. 7-10.

Ухвалою Перечинського районного суду від 14.11.2011 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 і КС "Тур'я" та за умовами такої, КС "Тур'я" зобов'язалась виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за відпрацьований час і відшкодувати моральну шкоду, а.с. 20-21.

Наведені обставини в їх сукупності дають підстави стверджувати, що КС "Тур'я" не виконувала вимоги законодавства про працю.

Виходячи із цього в ОСОБА_1 були всі наявні підставити вимагати розірвання трудових відносин із підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України про що подав заяву від 04 травня 2011 року, а.с. 12.

Таким чином, КС "Тур'я" повинна здійснити звільнення ОСОБА_1 з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України, шляхом прийняття наказу про звільнення з роботи.

Позаяк звільнення ОСОБА_1 з роботи слід здійснити на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а тому у відповідності до вимог ст. 44 КЗпП України йому повинна бути виплачена КС "Тур'я" вихідна допомога в розмірі 3-х середніх заробітків.

На момент апеляційного розгляду, КС "Тур'я" так і не виплачено ОСОБА_1 заборгованості по зарплаті, яку зобов'язалась виплатити по мировій угоді.

Виходячи зі змісту статей 75, 83 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівнику тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

ОСОБА_1 пропрацював майже 7 місяців. А звідси, 24 к.д. : на 12 міс. = 2 к.д. х на 7 міс. = 14 календарних дні за які КС "Тур'я" повинна виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.

Посадовий оклад ОСОБА_1 без сплати податків й обов'язкових платежів становить 1500 гривень на місяць. Та коли відняти податки то отримаємо /1500 грн. х на 3,6% (ЄСВ) = 54 грн. (ЄСВ); 1500 грн. - 54 грн. = 1446 грн.; 1446 грн. х на 15% (Прибутковий податок із фізичних осіб) = 216,90 грн. (ППФО); 54 грн. + 216,90 грн. = 270,90 гривень (Утриманого податку); 1500 грн. - 270,90 грн. = 1229,10 грн., які підлягають виплаті/.

При визначенні розміру грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, необхідно : 1229,10 грн. (без податків до виплати) : на 24 к.д. та х на 14 к.д. відпустки то отримаємо = 716,97 грн., які й становлять суму компенсації за невикористану відпустку, що підлягає стягненню з КС "Тур'я" на користь ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту рішення вбачається та сторонами не оспорюється, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 1229 грн. 10 коп. (вже без податків). А звідси, КС "Тур'я" повинна виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток у сумі 1229,10 грн. за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, КС "Тур'я" повинна виплатити ОСОБА_1 - 3687,30 грн. вихідної допомоги /1229,10 грн. х на 3 (середньомісячні заробітки) = 3687,30 грн./.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позаяк укладення трудового договору оформляється наказом (ч. 3 ст. 24 КЗпП України) то й припинення трудового договору шляхом розірвання такого з ініціативи працівника (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) повинно оформлятись наказом.

Таким чином, КС "Тур'я" повинна видати наказ про звільнення ОСОБА_1 із роботи з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Як убачається з вимог ст. 47 КЗпП України, КС "Тур'я" зобов'язана була в день звільнення видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку, і провести з ним розрахунок. Та на вимогу ОСОБА_1 видати йому копію наказу про звільнення.

Оскільки КС "Тур'я" таких дій не вчинила, а тому вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання видати йому наказ про звільнення з роботи, і внести про це запис у трудову книжку є підставною.

Судом першої інстанції на вище зазначені положення закону та обставини справи не звернуто уваги, належної правової оцінки їм не дано та ухвалено помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни та ухвалення нового рішення про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,

апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.

рішення Перечинського районного суду від 02 квітня 2012 року змінити, ухваливши нове рішення в частині відхилених вимог.

Стягнути з Перечинської районної кредитної спілки "Тур'я" на користь ОСОБА_1 : 1229,10 гривень середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені; 716,97 гривень компенсації за невикористану відпустку й 3687,30 гривень вихідної допомоги при звільненні.

Перечинській районній кредитній спілці "Тур'я" видати наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 з підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1.

рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.