Верховний суд України
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Скотаря А.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Вергізової Л.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 лютого 2010 року, якою кримінальну справу щодо
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки м. Макіївки Донецької області,
на підставі ст. 89 КК України такої, що не має судимості, -
за ч. 2 ст. 172 КК України закрито, на підставі ст. 46 КК України звільнено її від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням сторін.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не розглядалася.
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася в тому, що вона, будучи приватним підприємцем (СПД-ФЛ "Красильнікова"), що перебуває на податковому обліку в Центрально-Міському відділенні Макіївської ОДПІ, здійснюючи підприємницьку діяльність з надання послуг автомийки на території СТО, розташованої у м. Макіївці, б. 8-го вересня "1", наділеною правом прийому-звільнення на роботу – з роботи, допустила до роботи неповнолітнього ОСОБА_6, який пропрацював на автомийці з 1 серпня по 7 грудня 2009 року та ОСОБА_7, що мала дитину віком до 14 років, яка пропрацювала на автомийці з 16 вересня по 7 грудня 2009 року. При цьому, зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не було укладено письмових трудових договорів, нарахування заробітної плати та відрахувань з неї до пенсійного фонду та фондів соціальної спрямованості не проводилися, у зв’язку з чим на них не розповсюджувалися гарантії, встановлені трудовим законодавством та Конституцією України (254к/96-ВР) .
Таким чином ОСОБА_5 грубо порушила вимоги ст. ст. 24, 24-1, 26, 48, 55 п. 2, 192 КЗпП України.
У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставність закриття справи у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, оскільки ОСОБА_5 було вчинено два злочини, крім того, з постанови не вбачається, яким чином остання усунула спричинену шкоду та відновила порушені права працівників, просить постанову скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що допустила до роботи без укладання письмових трудових договорів, нарахування заробітної плати та відрахувань з неї до пенсійного фонду та фондів соціальної спрямованості двох осіб - ОСОБА_6, який пропрацював на автомийці з 1 серпня по 7 грудня 2009 року та ОСОБА_7, яка пропрацювала на автомийці з 16 вересня по 7 грудня 2009 року.
Місцевий суд, виклавши зазначені обставини справи у постанові, прийшов до неправильного висновку про те, що ОСОБА_5 є особою, яка вчинила злочин вперше, оскільки нею було вчинено два злочини, які складають реальну сукупність, що відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України визначається, як повторність.
Наведене свідчить про відсутність обов’язкової умови, визначеної у ст. 46 КК України – вчинення злочину вперше, а тому застосування зазначеної норми Закону є безпідставним.
З огляду на викладене постанова суду підлягає скасуванню на підставі неправильного застосування кримінального закону, а справа – направленню на новий судовий розгляд.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.
С у д д і : Скотарь А.М. Кузьменко О.Т. Заголдний В.В.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, яка на підставі ст. 89 КК України є особою, що не має судимості, тобто вперше вчинила злочин, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, примирилася з особами, визнаними по справі потерпілими.
Крім того, однією з обов'язкових умов для застосування ст. 46 КК України є відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. Про виконання ОСОБА_5 цієї умови, а саме – відшкодування завданих збитків свідчить висловлене потерпілими прохання про закриття щодо неї кримінальної справи, претензій матеріального та морального характеру вони до ОСОБА_5 не мали.
З огляду на наведене, у суду були всі підстави для застосування ст. 46 КК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів
у х в а л и л а :
постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора - без задоволення.
С у д д і : Скотар А.М. Кузьменко О.Т. Заголдний В.В.