Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Чернігівської області на судові рішення щодо ОСОБА_5

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі, ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й згідно зі ст. 76 КК України зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у кінці липня 2009 року без мети збуту незаконно придбав наркотичні засоби, знайшовши в автокооперативі "Зоря" у м. Прилуки Чернігівської області мішок із коноплею та маковою соломою, переніс їх та зберігав для власного вживання у квартирі АДРЕСА_1, а також у НОМЕР_1 зазначеного кооперативу.

Він же 26 серпня та 2 вересня 2009 року за місцем свого проживання та в НОМЕР_1 в ході оперативної закупки повторно, умисно, незаконно збув ОСОБА_7 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

Окрім того, ОСОБА_5 28 серпня та 2 вересня 2009 року незаконно через ОСОБА_8, ввівши в оману яку про вміст переданого нею пакунку ОСОБА_7, повторно збув останньому особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

3 вересня 2009 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 та в його гаражі працівники міліції виявили та вилучили: 30,1г та 19,8 г канабісу (марихуани), 0,109 г екстракту канабісу, 459 г макової соломи, які він незаконно придбав та зберігав для власних потреб.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на необґрунтованість звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, що призвело до його невідповідності тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого та захисника, які заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих дій за обставин, викладених у вироку, є законними і обґрунтованими та у касаційному поданні не заперечуються.

Твердження прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання є непереконливими, як і посилання у касаційному поданні на відсутність обставин, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував, що засуджений уперше притягується до кримінальної відповідальності, наркотичною залежністю не страждає та примусового лікування від наркоманії не потребує, молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання, роботи та місцем колишньої військової служби, наявність на утриманні малолітньої дитини, загальну кількість збутої марихуани (4,5 г), пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Наведені обставини суд належним чином перевірив й навів достатньо аргументів можливості звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Зазначені у касаційному поданні доводи про безпідставність застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України з огляду на суспільну небезпечність та тяжкість вчинених злочинів, не є достатніми для визнання неправомірним його звільнення від відбування покарання.

Порушень вимог ст. 377 КПК України не виявлено.

Разом із тим, кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності є неправильною.

Так, суд кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне без мети збуту придбання, зберігання наркотичних засобів особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 307, 308, 310, 317 КК України, та за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.

Разом із тим, вироком установлено, що ОСОБА_5 спочатку у кінці липня 2009 року без мети збуту придбав наркотичні засоби та зберігав їх для власного вживання, а 26, 28 серпня та 2 вересня 2009 року частину з них збув ОСОБА_7, а частину продовжив зберігати без мети збуту.

За таких обставин, враховуючи хронологію подій, а також відсутність у ОСОБА_5 попередніх судимостей за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, не убачається підстав вважати, що засуджений учинив незаконне без мети збуту придбання та зберігання наркотичних засобів, будучи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 307, 308, 310, 317 КК України.

Тому в порядку ст. 395 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні, а дії засудженого перекваліфікації з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням покарання за цей злочин та їх сукупністю з дотриманням вимог ст. 65 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державно-виконавчої служби України" від 14 квітня 2009 року (1254-17) .

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та призначити покарання – два роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначити п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й згідно зі ст. 76 КК України зобов'язати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально – виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально – виконавчій інспекції.