Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2010 року щодо ОСОБА_4,

вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2010 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Згурівка Згурівського району Київської області, мешканця м. Києва, судимого 21.04.2006 року за ст. 191 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.,

- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 10 год. 55 хв., рухаючись на технічно справному автомобілі "ТАТА-ЛТР" по проспекту Комарова в м. Києві, допустив порушення вимог п.п. 2.3 підпункту "б", 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до зіткнення керованого ним автомобіля з автобусом "Богдан А-09202", який від удару виїхав на тротуар та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка померла на місці дорожньо-транспортної пригоди від спричинених їй тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва, не оскаржуючи доведеність винуватості, правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, виду та розміру призначеного засудженому покарання, просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду. Посилається на те, що суд на порушення вимог ст. 245 КК України у постанові про призначення справи до розгляду помилково указав, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.1 ст. 286 КК України, тоді як цій особі було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційного подання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень в тій частині, в якій вони були оскаржені.

Доведеність винуватості, правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, вид та розмір призначеного засудженому покарання та правильність застосування ст.ст. 75, 76 КК України у касаційній скарзі прокурора не заперечуються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Те, що суд у постанові про призначення справи до розгляду допустив технічну помилку, указавши, що ОСОБА_4 обвинувачується за ч.1 ст. 286 КК України, тоді як цій особі було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не є підставою для скасування вироку та ухвали суду апеляційної інстанції, законність та обґрунтованість яких у касаційній скарзі прокурора не заперечуються, оскільки, як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, зміст обвинувачення ОСОБА_4 і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України були зрозумілими всім учасникам процесу як протягом досудового слідства, так і судового розгляду справи, і не заперечувалися ними.

Окрім того, зазначена помилка, допущена судом в постанові попереднього розгляду справи при прийнятті рішення про призначення справи до судового розгляду, ніяким чином не перешкодила суду повно та всебічно розглянути справу та постановити по ній рішення, законність та обґрунтованість якого ніким із учасників процесу не оспорюється, що, відповідно до вимог ст.ст. 370, 398 КПК України не дає підстав для скасування цього судового рішення та прийнятої за результатами його перевірки ухвали суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання заступника прокурора м. Києва і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України ( у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-1У від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) №2453-У1 від 07 липня 2010 року, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги заступника прокурора міста Києва.