Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, раніше судимого – 30 червня 2009 року за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1 700 гривень.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 до призначено покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Долинського районного суду від 30.06.2009 року й визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком 2 роки та сплатою штрафу в розмірі 1 700 гривень, які постановлено виконувати самостійно.

Цим же вироком за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України засудженого ОСОБА_6, щодо якого касаційних скарг не подано.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 24 листопада 2009 року приблизно о 17-ій годині 30 хвилин у селі Новоселиця Долинського району Івано-Франківської області за попередньою змовою у групі з ОСОБА_7 таємно викрали два велосипеди належні потерпілим: ОСОБА_8 – вітчизняного виробництва марки "Славутич" вартістю 353 гривні 25 копійок, та ОСОБА_9 – іноземного виробництва марки "Океан" вартістю 737 гривні 90 копійок, які стояли біля крамниці "Роздоріжжя" на вулиці Шевченка.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м’якості.

Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 у злочині та кримінально-правову оцінку діяння за ч. 2 ст. 185 КК України ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у своєму касаційному поданні.

Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст. 71, 72 КК України. У цьому питанні Пленуму Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) у п. 10 зазначив, що у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Зазначені положення закону в даній справі не були дотримані.

Зі справи видно, що крадіжку велосипедів ОСОБА_5 скоїв під час іспитового строку, встановленого йому попереднім вироком від 30 червня 2009 року, яким його було засудженого за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Призначивши покарання за крадіжку велосипедів у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень, суд, визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, фактично залишив без зміни покарання за попереднім вироком. При цьому не звернув уваги, що новий злочин ОСОБА_5 скоїв під час іспитового строку, чим порушив встановлене йому випробовування. Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України скоєння нового злочину під час іспитового строку є підставою для скасування звільнення від відбування і призначення покарання з урахуванням зазначених вище положень кримінального закону.

Із наведеного випливає, що суд при застосуванні кримінального закону у питанні про вид та розмір покарання припустився помилки, у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за наслідками якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Якщо за наслідками нового судового розгляду суд дійде висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у поставлених йому в провину крадіжках, погодиться з обставинами їх скоєння та обґрунтуванням, наведеним на підтвердження обвинувачення, не встановить нових позитивних даних про особу або обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності чи пом’якшують покарання, то призначене покарання слід визнати несправедливим внаслідок м’якості.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.