Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Косарєва В.І.,

суддів Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення,

вироком Ясиноватського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2009 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судиму :

– 18 липня 2003 року за ч. 1 ст. 296 КК

України до позбавлення волі на строк 1 рік

і на підставі ст. 75 КК звільнену від

відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком 1 рік;

– 13 січня 2005 року за ч. 2 ст. 296 КК України

до позбавлення волі на строк 3 роки, звільнену

13 квітня 2006 року умовно-достроково на

1 рік 5 місяців 11 днів,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

- ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона 14 січня 2007 року, в період часу з 05 по 09 годину, в будинку АДРЕСА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, таємно викрала у ОСОБА_7 мобільний телефон "Sony Ericsson W 300 I" та гаманець із грошима, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1012 грн. 57 коп.

Крім того, ОСОБА_3 в кінці червня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно, таємно викрала ключ від вхідних дверей квартири ОСОБА_5, який в подальшому зберігала у себе.

25 вересня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_3, впевнившись що ОСОБА_5 немає вдома, за допомогою вказаного ключа проникла до помешкання потерпілої за адресою АДРЕСА_1, звідки повторно викрала ноутбук та гроші, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3851 грн. 59 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства. Вважає, що розгляд справи щодо ОСОБА_3 в судовому засіданні проводився з обвинувальним ухилом та з порушенням її права на захист, оскільки суд не прийняв належних заходів для забезпечення явки захисника ОСОБА_6 у судове засідання. Стверджує, що під час розгляду справи в суді були порушені вимоги ст. 299 КПК України, а саме щодо обсягу доказів, які підлягали дослідженню та порядок їх дослідження. Зазначає, що засудженій не було роз’яснено порядок розгляду справи в скороченому варіанті, а крім того суд не впевнився, що визнання ОСОБА_3 фактичних обставин справи є добровільним та істинним. За змістом скарги просить скасувати судові рішення щодо її підзахисної, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_3 законними й обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні нею злочинів, за які її

засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Засуджена ОСОБА_3, як це вбачається з протоколу судового засідання, визнала повністю пред’явлене їй обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України і не оспорювала встановлені органами досудового слідства фактичні обставини вчинення нею крадіжки майна потерпілої ОСОБА_5, і суд, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, з’ясувавши думку всіх учасників процесу, в тому числі ОСОБА_3, визнав недоцільним дослідження зібраних за цим епізодом доказів щодо фактичних обставин справи.

При цьому суд, з’ясувавши можливість розгляду справи в частині таємного викрадення майна ОСОБА_5 за скороченим порядком, роз’яснив засудженій ОСОБА_3 та іншим учасникам судового розгляду наслідки такого розгляду, впевнившись при цьому в достовірності та істинності їх позиції, та поінформованість про відсутність у них права подальшого оспорювання цих фактичних обставин справи ( т. 2 а.с. 216 а).

У зв’язку з цим висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 крадіжки майна потерпілої ОСОБА_5 не можуть бути предметом перевірки в касаційному порядку.

Дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Законним і обґрунтованим є цей вирок і в частині засудження ОСОБА_3 у вчиненні нею таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку.

Зокрема, сама засуджена ОСОБА_3 в судовому засіданні дала показання, якими не заперечувала факту викрадення мобільного телефону і грошей у потерпілої ОСОБА_7 з її квартири, проте зазначала, що цей злочин вчинив її співмешканець ОСОБА_8

Однак таке твердження засудженої, як і наведені з цього приводу в касаційній скарзі захисника доводи, є необґрунтованим і спростовується наступними доказами.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання про те, що вранці 14 січня 2007 року, після спільного вживання алкогольних напоїв у квартирі засудженої, виявила, що у неї викрали мобільний телефон та гроші. В подальшому дізналась від ОСОБА_8 що цю крадіжку вчинила ОСОБА_3 Коли ОСОБА_8 уранці 14 січня 2007 року йшов на роботу телефон у неї ще був.

Згідно з показань свідка ОСОБА_8, увечері 14 січня 2007 року ОСОБА_3 повідомила йому про викрадення нею у ОСОБА_7 мобільного телефону, який надалі вони вдвох передали ОСОБА_9

Із показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 убачається, що вилучений у них працівниками міліції мобільний телефон "Soni Ericsson W 300 I" їм передали на початку 2007 року ОСОБА_3 і ОСОБА_8

Згідно з показань свідка ОСОБА_11, досліджених у судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, в червні 2007 року засуджена ОСОБА_3 у його присутності підтвердила факт викрадення нею мобільного телефону в ОСОБА_7, і обіцяла відшкодувати шкоду якщо остання забере заяву з міліції ( т.1 а.с. 189, т.2 а.с. 245).

Отже, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 в таємному викрадені нею мобільного телефону та грошей у потерпілої ОСОБА_7 і правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст. 185 КК України.

З урахуванням зазначеного, є неспроможними доводи у скарзі захисника про безпідставність засудження ОСОБА_3

Доводи захисника про те, що під час досудового та судового слідства було істотно порушенні вимоги кримінально-процесуального закону не ґрунтується на дійсних обставинах справи та не узгоджуються з протоколом судового засідання, оскільки перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог КПК (1001-05) , які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок, зокрема порушень, пов’язаних із забезпеченням прав підсудної на захист та визначення обсягу доказів, що підлягали дослідженню й порядку їх дослідження.

Усі клопотання засудженої та її захисників суд вирішив з додержанням вимог кримінально-процесуального закону.

Дотримався суд вимог закону і при призначенні покарання засудженій.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, один з яких є тяжким, дані про особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України призначив необхідне для її виправлення та попередження нових злочинів покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених у справі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при юридичній оцінці дій засудженої, які відповідно до ст. 398 КПК України були б підставами для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ясиноватського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.