Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 5 лютого 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 4 червня 2010 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки; на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки із покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися до зазначеного органу для реєстрації.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 5 березня 2008 року приблизно о 22 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 50 км/год. по автошляху зі сторони с. Луганське Артемівського району в напрямку Світлодарського роз’їзду м. Світлодарська Дебальцевського району Донецької області, в районі залізобетонної опорної колони теплотраси № 246, маючи реальну та об’єктивну спроможність рухатися ближче до правого краю дороги та своєчасно виявити двох пішоходів, що рухалися смугою зустрічного руху в напрямку руху транспортних засобів (один із яких ОСОБА_6 справа від себе вів велосипед), порушив вимоги пунктів 1.5, 2.9, 10.1, 11.2, 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого вчинив наїзд лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_6, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер на місці пригоди. Після цього ОСОБА_5 з місця пригоди зник.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 4 червня 2010 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи у апеляційному суді, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості покарання, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд зробив на підставі доказів, які є у справі, та були досліджені в судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України. Висновки суду в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

Викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотримався всіх вимог закону, не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу засудженого, а також обставини, які обтяжують покарання, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Відповідно до ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують його покарання. При цьому, як правильно зазначається в скарзі, суд належним чином не оцінив і не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України належить до категорії тяжких. Суд не достатньо врахував також те, що ОСОБА_5 вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок його дій загинула людина, а сам він з місця пригоди зник.

Апеляційний суд зазначені порушення кримінально-процесуального та неправильного застосування кримінального закону залишив поза увагою.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій – підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального закону, у тому числі, за наявності до того підстав, шляхом призначення йому більш суворого покарання.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) , ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) ), колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 5 лютого 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 4 червня 2010 року відносно ОСОБА_5 скасувати за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.