Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок щодо ОСОБА_4,

вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2010 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що на підставі ст. 89 КК України, немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладенням обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_4 визнано винною у тому, що вона 9 серпня 2001 року за попередньою змовою з ОСОБА_5, засудженого за вчинення цього злочину в ОСОБА_6, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, по телефону, погрожуючи застосуванням насильства, вимагала у ОСОБА_7 передати їй та ОСОБА_5 гроші в сумі 1 500 польських злотих (за курсом НБУ – 1 902 грн. 48 коп.) за витрати, які нібито останній поніс у Німеччині при вирішенні питання щодо затриманого правоохоронними органами причепа, який належав подружжю ОСОБА_7.

Крім того, 21 серпня 2001 року ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які засуджені за вчинення цього злочину в ОСОБА_6, перебуваючи за вище вказаною адресою, по телефону, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, вимагала у ОСОБА_7 1 500 польських злотих (за курсом НБУ-1864 грн. 15 коп.) в обмін на реєстраційні документи на причепи, що належали подружжю ОСОБА_7, якими попередньо заволодів ОСОБА_8 ОСОБА_7 Того ж дня, близько 20-ї год. за вищевказаною адресою, при передачі ОСОБА_7 грошей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були затримані працівниками правоохоронних органів.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосування судом кримінального закону, а саме – при призначенні покарання засудженій ОСОБА_4 не було дотримано вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненому злочину, за який її засуджено, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 189 КК України, у касаційному поданні не оспорюються.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 13 червня 2006 року була засуджена вироком Галицького районного суду за ч. 1 ст. 185 КК України до 600 грн. штрафу. Цей вирок було виконано.

Як на підставу для скасування зазначеного вироку, прокурор у поданні посилається на те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України, за який ОСОБА_4 засуджена вироком Галицького районного суду від 27 травня 2010 року, нею було вчинено в серпні 2001 року, тобто до постановлення попереднього вироку. Отже, за таких обставин суд повинен був призначити покарання за сукупністю зазначених злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Колегія суддів вважає, що такі доводи прокурора не можуть бути підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_4, оскільки зазначені порушення чинного законодавства при розгляді конкретної справи не вплинули на правильність призначення ОСОБА_4 покарання, оскільки призначене їй за попереднім вироком покарання у виді штрафу виконане, а тому таке порушення не вплинуло на правильність призначення засудженій покарання та строку його відбування за вироком Галицького районного суду від 27 травня 2010 року.

Інших касаційних приводів для перевірки в касаційному порядку даного вироку в касаційному поданні не зазначено.

Отже, підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України відсутні.

Керуючись ст. ст. 389, 394 КПК України ( у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. (2533-14) і № 3323-IY від 12 січня 2006 р. (3323-15) ), колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області щодо ОСОБА_4.