розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про внесення змін до пункту договору та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору і стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2010 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 липня 2008 року між ним та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" був укладений кредитний договір у розмірі 100 тис. доларів США до 7 липня 2018 року з процентною ставкою 14 % річних. Зазначав, що договір містить недоліки, які порушують його права та законодавство України, а саме: кредит надано в іноземній валюті, а не у грошовій одиниці України – гривні; у зв’язку з фінансовою кризою, різко змінилися обставини, якими вони керувались під час укладення договору, що є істотною обставиною. Позивач просив зобов’язати банк внести зміни до п. 1.1 договору, вказавши суму кредиту на час укладення договору у гривнях і зробити перерахунок сплачених ним коштів виходячи з офіційного курсу доларів США, який існував на час укладення договору, та припинити нараховувати будь-які штрафні санкції за договором.

У вересні 2009 року ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся з зустрічним позовом, в якому просив на підставі ст. 651 ЦК України розірвати укладений кредитний договір, стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитом у сумі 934 577 грн. 20 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2010 року, у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль" задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитом у сумі 934 577 грн. 20 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог про розірвання договору і стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 листопада 2011 року справа передана Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) в редакції від 20 жовтня 2011 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині вирішення первісного позову судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються ( ч. 1 ст. 335 ЦПК).

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково зустрічні вимоги, та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що боржник порушив умови договору і допустив борг, який підлягає стягненню з боржника і поручителя.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 7 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" був укладений кредитний договір у розмірі 100 тис. доларів США на строк до 7 липня 2018 року з процентною ставкою 14 % річних, та договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали банку в іпотеку трьохкімнатну квартиру, загальною площею 78, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_3 допустив заборгованість у розмірі 934 577 грн. 20 коп .

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення суми боргу, суд не вирішив вимог про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні не навів мотивів про відмову у задоволенні цих вимог.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення вимог процесуального та матеріального права призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розірвання договору і стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.