Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 1 лютого 2011 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року,

заступником прокурора Шевченківського району м. Києва 30 вересня 2009 року порушено кримінальну справу за фактами самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва, а також зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 4 ст. 1971, ч. 1 ст. 364 КК України.

Відповідно до постанови заступника прокурора Шевченківського району м. Києва службовими особами ТОВ КНВП "Автосервіс" самовільно, тобто без одержання документів, що посвідчують право володіння або користування, зайнято земельну ділянку площею 400 кв. м яка розташована по вул. Глибочицькій, 101, у м. Києві і відноситься до земель охоронної території, на якій без отримання будь-яких дозволів та погоджень службовими особами товариства здійснено самовільне будівництво споруд для обслуговування та ремонту автомобілів, які використовуються в комерційних цілях службовими особами ТОВ КНВП "Автосервіс". Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, що відноситься до земель охоронної зони, службовими особами товариства, які діяли в особистих інтересах з корисливих мотивів, заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2010 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 30 вересня 2009 року, якою порушено кримінальну справу за фактами самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва, а також зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 4 ст. 1971, ч. 1 ст. 364 КК України, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року постанову районного суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень, вважаючи, що суд безпідставно скасував постанову про порушення кримінальної справи та розглянув ті питання, які не підлягають розгляду у справах про оскарження постанов про порушення кримінальної справи, дійшов необгрунтованого висновку про те, що не було приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню, а судові рішення – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Як зазначив районний суд, постанова прокурора винесена без достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, а надані суду матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, не містять достатніх даних, які вказували б на те, що службовими особами ТОВ КВНП "Автосервіс" самовільно зайнято земельну ділянку площею 400 кв. м, яка розташована по вулиці Глибочицькій, 101, у м. Києві й відноситься до земель охоронної зони, та без отримання будь-яких дозволів та погоджень здійснено будівництво споруд. Також суд вказав, що перевірку органами досудоворго слідства проведено неповно та в постанові не було зазначено, стосовно службових осіб якої юридичної особи було порушено кримінальну справу. При цьому суд дійшов висновку про те, що на момент порушення кримінальної справи у прокурора не було достатніх приводів і підстав для її порушення

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України одним із приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину, а підставами – достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Проте суд у порушення вимог закону при перевірці достовірності підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти і оцінювати докази, що може бути лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи в порядку, визначеному процедурою, передбаченою КПК України (1001-05) .

Як убачається з постанови прокурора, дану кримінальну справу було порушено за результатами розгляду матеріалів перевірки за фактом самовільного зайняття земельної ділянки службовими особами ТОВ КНВП "Автосервіс", тобто приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак цього злочину. Підставою для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки, які містять достатні дані для встановлення ознак злочину в діях службових осіб ТОВ КНВП "Автосервіс".

При цьому суд не врахував, що наявні в матеріалах дослідчої перевірки: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1257/10 від 14.10.2008 року Головного управління земельних ресурсів, відповідно до якого земельну ділянку, площею 400 кв.м., ТОВ КНВП "Автосервіс" займає самовільно, без належно оформлених документів (матер. справи а.с. 7); інформаційна довідка до цього акта про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 400 кв.м. по вул. Глибочицькій, 101, у Шевченківському районі м. Києва у разі функціонального використання земельної ділянки як землі комерційного використання складає 1 290 946,98 грн (матер. справи а.с. 8); лист Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища № 158 від 20.02.1996 року (матер. справи а.с. 210) не можуть бути підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, оскільки є й інші дані, які можуть свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, а також про зловживання службовим становищем.

Так, матеріали справи містять ряд інших документів, які стали підставою для порушення кримінальної справи, а саме: копію договору купівлі-продажу № 119 від 30.06.1994 року з копією плану за поверхами на будівлю (матер. справи а.с. 14-16), копію журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку (матер. справи а.с. 17), листи Головного управління земельних ресурсів КМДА від 27.07.2009 року та від 27.02.2009 року (матер. справи а.с. 19-20), копії договорів аренди № 27/10 від 21.10.2008 року (матер. справи а.с. 40-42), № 9/09/08 від 01.09.2008 р. (матер. справи а.с. 43-45), № 6/07 від 01.01.2008 р. (матер. справи а.с. 46-47), № 07/08 від 01.11.2008 р. (матер. справи а.с. 48-51), № 4 від 01.11.2008 р. (матер. справи а.с. 52-54), копію акта оцінки вартості майна орендного підприємства від 28.04.1994 року (матеріали справи а.с. 117-118), копію розпорядження № 74-р від 28.04.1994 року (матер. справи а.с. 119) інші матеріали.

Крім того, підлягав перевірці і Акт обстеження земельної ділянки № 418/10 від 23.09.09 р., складений інспектором по використанню і охороні земель м. Києва ОСОБА_2 щодо відсутності порушень використання земельної ділянки. Саме ОСОБА_2 попередньо встановив самовільне заняття земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 101, у м. Києві, склавши Акт № 1257/10 від 14.10.2008 р.

Таким чином, висновок суду про відсутність в органу досудового слідства даних до порушення кримінальної справи є передчасним, оскільки на даній стадії розгляду справи це питання судом розглянуто не належним чином.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції та залишив постанову суду без зміни.

Тому колегія суддів вважає, що постанова районного суду й ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи – направленню на новий судовий розгляд.

Наведені обставини згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України тягнуть скасування судових рішень, постановлених у даній справі, у зв`язку з порушенням кримінально-процесуального закону та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути скаргу на постанову прокурора відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, та залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК України, постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, п. 2 розділу XIII Перехідних Положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 6 квітня 2010 року про скасування постанови заступника прокурора Шевченківського району м. Києва від 30 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва, а також зловживання службовим становищем за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 4 ст. 1971, ч. 1 ст. 364 КК України, та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року, якою залишено без зміни рішення суду першої інстанції, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.