Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи: Кременчуцьке МУ УМВС України в Полтавській області, ТОВ "Добробут", служба у справах дітей Крюківського районного виконавчого комітету м. Кременчука, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", ТОВ "Добробут", про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення та встановлення порядку користування квартирою, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2011 року,

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування позову зазначав, що є власником квартири АДРЕСА_1 Відповідачі також проживають у цій квартирі. Оскільки спірна квартира необхідна йому для власного проживання, а відповідачі у добровільному порядку квартиру не звільняють, просив усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом зняття їх з реєстраційного обліку та виселення зі спірної квартири.

У грудні 2008 року ОСОБА_4, не погоджуючись із зазначеним позовом, звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення та встановлення порядку користування квартирою, придбаною під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу. В обґрунтування позову зазначала, що спірна квартира є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю, у зв’язку з чим просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири, визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, вселити її до цієї квартири, а також встановити порядок користування квартирою.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1; вселено позивачку та неповнолітнього ОСОБА_5 до спірної квартири; зобов’язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 ключі від спірної квартири та не чинити перешкод у користуванні житлом; встановлено порядок користування квартирою; в іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2011 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено; позов ОСОБА_3 задоволено: знято з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5; зобов’язано ТОВ "ДОБРОБИТ", Кременчуцьке МУ УМВС України в Полтавській області провести зняття відповідачів з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1,

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення без змін помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання за нею право власності на Ѕ частину квартири, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка з позивачем проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, брала трудову участь в придбанні спірної квартири, тому за нею підлягає визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, апеляційний суд виходив з того, що спірна квартира придбана за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 1998 року, укладеного на Кременчуцькій товарній біржі та у порушення вимог ст. 227 ЦК УРСР вказаний договір не був нотаріально посвідчений й відповідно є недійсним, право власності на цю квартиру не виникло, оскільки факт реєстрації права власності в бюро технічної інвентаризації немає правових наслідків, а тому власниками спірної квартири є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Однак, з таким висновком погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до вимог ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення цивільних правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1 а придбана у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 1998 року, за яким продавці передали квартиру покупцю ОСОБА_3 і отримали за продажу цієї квартири 11 100 грн. Право власності покупця було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації у 1998 році (а.с. 56 т. 1), і з цього часу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності покупця не оспорювали.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у зв’язку з тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є власниками спірного майна, а не ОСОБА_3, який є покупцем зазначеної квартири за договором купівлі-продажу, який укладений на Кременчуцькій товарній біржі не є безспірними.

Зокрема, апеляційний суд при вирішенні справи у порушення ст.ст. 213, 214, 309, 316 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та не врахував того, що фактично в договорі купівлі-продажу, укладеному на товарній біржі, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, виконали ці умови і у сторін за договором заперечень щодо переходу права власності до ОСОБА_3 не виникло, що у разі виникнення спору давало підстави для застосування вимог ч.2 ст. 47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.

Крім того, апеляційним судом не наведено обґрунтованих висновків щодо спростування висновків суду першої інтонації про те, що спірна квартира придбана сторонами у період їхнього спільного проживання однією сім’ю та за рахунок коштів, отриманих від їхньої спільної трудової участі й відповідно є спільною сумісною власністю та ОСОБА_4 має право на визнання за нею права власності на Ѕ частину спірного нерухомого майна й залежно від цього належним чином не вирішив питання щодо наявності правових підстав для задоволення її позову.

Також апеляційним судом належним чином та з урахуванням вимог закону належним чином не вирішено питання щодо наявності правових підстав для зобов’язання третіх осіб у справі вчиняти певні дії щодо відповідача у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.