Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 січня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_5 та представника потерпілої ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 лютого 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1529 грн. 23 коп. та 17000 грн. на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Як визнав встановленим суд, 18 листопада 2006 року, приблизно об 11-й годині 50 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Свободи у напрямку пр. 12 Грудня у м. Бердянську, на перехресті вулиць Свободи та Дзержинського, порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила вул. Свободи по пішохідному переходу, внаслідок чого потерпілій були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 скасовано, звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу щодо ОСОБА_5 закрито.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно з порушенням норм кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Твердить, що в його діях відсутній склад злочину. За змістом скарги, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

За змістом касаційної скарги, представник потерпілої – ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність звільнення апеляційним судом ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, порушує питання про скасування ухвали та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 та задоволення касаційної скарги представника потерпілої, скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга представника потерпілої – задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 376 КПК України, апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені, зокрема, ст. 7-1, 11-1 КПК України, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Разом з тим, за змістом ст. 7-1 КПК України, закриття справи з нереабілітуючих підстав, зокрема, у зв’язку із закінченням строків давності, не допускається, якщо проти цього заперечує обвинувачений, засуджений. У такому випадку провадження у справі продовжується у звичайному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 не давав згоди на закриття справи з цих підстав, в апеляційній інстанції просив скасувати вирок за відсутністю в його діях складу злочину, а тому апеляційний суд не вправі був закривати справу щодо ОСОБА_5 з нереабілітуючих підстав.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, а також перевірити і доводи ОСОБА_5 щодо необґрунтованості його засудження.

Якщо під час нового апеляційного розгляду справи, за відсутності згоди ОСОБА_5 на звільнення від кримінальної відповідальності, апеляційний суд дійде висновку щодо доведеності його вини у вчиненні злочину, за який ОСОБА_5 засуджено місцевим судом та правильності кваліфікації його дій, апеляційна інстанція має вирішити питання щодо звільнення засудженого від покарання згідно з вимогами ч. 5 ст. 74 КК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на те, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, цивільного позову, тощо.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 – ОСОБА_7 – задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.