Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4,

вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь: Долинської центральної районної лікарні - 4 746 грн. 95 коп., комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської і районної рад Івано-Франківської області" – 935 грн. 28 коп., Івано-Франківської обласної клінічної лікарні - 6 864 грн. 88 коп., НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області – 6 690 грн. 46 коп.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 2 вересня 2008 року близько 10-ї год. 30 хв., керуючи автобусом "ПАЗ-4234", на нерегульованому перехресті автодороги "Стрий – Чернівці", повертаючи ліворуч у напрямку смт. Рожнятів, порушив п.п. 2.3 б, 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем "ВАЗ" під керуванням ОСОБА_5 При цьому, цей автомобіль втратив керованість та зіткнувся з вантажним автомобілем. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 – тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер 18 листопада 2008 року.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 та перейшов до покарання, яке не передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. На думку прокурора, суд не врахував те, що підсудний ухилявся від суду, не відшкодував витрати лікувальним закладам, пов’язаних з наданням медичної допомоги потерпілим та думку потерпілої ОСОБА_8 про призначення ОСОБА_4 суворого покарання. Апеляційний суд, на думку прокурора, своє рішення про залишення апеляції прокурора без задоволення належним чином не мотивував, чим порушив ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненому злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційному поданні не оспорюються.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 за м’якістю призначеного йому покарання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненому злочині та щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відшкодував потерпілому ОСОБА_6 та цивільному позивачу ОСОБА_5 заподіяну шкоду, вони просили призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має члена сім’ї - інваліда 2 групи.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 по справі не встановлено.

Отже, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, з наведенням у вироку відповідних мотивів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин, посилання прокурора про необґрунтоване призначення ОСОБА_4 більш м’якого покарання, ніж це передбачено законом, є безпідставним.

Крім того, посилання в поданні на те, що судом не враховано думку потерпілої ОСОБА_8 про призначення ОСОБА_4 суворого покарання, спростовуються матеріалами справи. Як убачається з телеграми ОСОБА_8 на адресу Рожнятівського районного суду від 1 жовтня 2009 року (т. 2 а.с. 124), вона просить призначити ОСОБА_4 покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_4, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції прокурора, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Тому, доводи касаційного подання про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України є безпідставними.

Отже, передбачених законом підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо ОСОБА_4.