Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року,-

У грудні 2009 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості по кредитному договору та відсотків за користування кредитом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_7 27 грудня 2007 року було укладено договір про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 114 000 доларів США строком до 27 грудня 2027 року. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 14,250 % річних.

Оскільки боржник ОСОБА_7 належним чином не виконує свої зобов’язання по кредитному договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 листопада 2009 року складає 1 003 978,83 грн., яка складається з заборгованості по кредиту 115 657,20 доларів США, заборгованості за відсотками за фактичне користування кредитом у розмірі 6 545,78 доларів США, пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день простроченняёщо складає 3 798,78 доларів США.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 003 978,83 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам ухвалене у справі судове рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем, в порушення вимог договору не було направлено ОСОБА_7 повідомлення про зміну умов договору, а саме, вимогу достроково до 17 грудня 2009 року повернути кредит та виконати інші зобов`язання з зазначенням конкретної дати виконання цієї вимоги.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), тов. разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем 27 грудня 2007 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого кредитор надає позичальнику кошти у розмірі 114 000 доларів США строком до 27 грудня 2027 року під відсоткову ставку 14,250% річних.

Відповідно до п. 6.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокове погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов договору. Таке дострокове погашення повинно бути здійснено позивачем не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення з вимогою про дострокове погашення.

Позивачем 17 листопада 2009 року було направлено ОСОБА_7 вимогу про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року, в зв’язку з припиненням останнім належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 не виконав взятих на себе зобов’язань згідно умов кредитного договору, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив вірне рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд в порушення ст.ст. 213, 214 ЦПК України не врахував, що банком на адресу позичальника 17 листопада 2009 року за вих. № 20-10/2368 було направлено вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року та факт направлення вимоги позичальнику було підтверджено реєстром рекомендованих з повідомленням про вручення поштового відправлення, не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих позивачем, в зв’язку з чим дійшов невірних висновків та помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності вимоги позивача щодо повернення заборгованості за кредитним договором зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року скасувати.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.