СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
17.05.2005
(Витяг)
Скадовський районний суд Херсонської області вироком від
17 травня 2004 р. засудив П. за ч. 2 та ч. 5 ст. 191 КК
( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років шість місяців позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими
функціями, строком на два роки.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області ухвалою від 14 вересня
2004 р. цей вирок у частині призначення П. покарання змінила: за
ч. 5 ст. 191 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК пом'якшила
міру покарання до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням
права обіймати зазначені посади, на підставі ст. 70 КК визначила
їй чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та
адміністративно-господарськими функціями, строком на два роки і
відповідно до ст. 75 КК звільнила від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком два роки.
П. визнано винною у тому, що вона, будучи посадовою особою
- директором Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ),
яка виконувала організаційно-розпорядчі та
адміністративно-господарські обов'язки, зловживаючи своїм
службовим становищем, повторно привласнила та розтратила
49 тис. грн., що належали ТОВ, заподіявши йому шкоду в особливо
великих розмірах.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування
ухвали суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд,
пославшись на те, що призначене П. апеляційним судом покарання не
відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та її особі внаслідок
м'якості покарання. Заслухавши доповідача, думку прокурора, який
підтримав наведені у касаційному поданні доводи, перевіривши
матеріали справи та обговоривши викладені у цьому поданні доводи,
колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України визнала, що воно підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні
покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого
злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують
покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено
покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання
вчиненню нею нових злочинів.
Проте апеляційний суд зазначені вимоги закону належним чином
не виконав. Цей суд, змінюючи вирок суду першої інстанції і
пом'якшуючи П. покарання, послався на обставини, які пом'якшують
покарання, - наявність у засудженої неповнолітньої дитини, що вона
раніше не засуджувалася, позитивно характеризується - і дійшов
висновку про можливість звільнення її від відбування покарання з
випробуванням на підставі ст. 75 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
. Однак суд не взяв
до уваги те, що її засуджено за особливо тяжкий злочин,
відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 191 КК.
За таких обставин рішення апеляційного суду про застосування
до П. ст. 75 КК ( 2341-14 ) (2341-14)
не можна визнати законним і
обгрунтованим.
На підставі викладеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
заступника прокурора Херсонської області задовольнила: ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Херсонської області від 14 вересня 2004 р. щодо П. скасувала
і направила справу в цей же суд на новий судовий розгляд в іншому
складі суддів. При цьому колегія зазначила, що суд під час нового
апеляційного розгляду справи має врахувати наведене в зазначеній
ухвалі, перевірити доводи, викладені в апеляції засудженої та в
касаційному поданні прокурора, в тому числі й ті, які стосуються
міри покарання.