розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Остерська районна державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_6, третя особа: Остерська районна державна нотаріальна контора, в якому просили визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1188, видане Остерською державною нотаріальною конторою 2 квітня 2004 року ОСОБА_6, в Ѕ частці недійсним та визнати за ними право власності в рівних частках на спадкове майно, а саме Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 5 липня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Остерська районна державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна відмовлено.

Заходи забезпечення позову, встановлені за ухвалою від 17 травня 2011 року Козелецького районного суду Чернігівської області, залишено до набрання цим рішенням законної сили.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 5 липня 2011 року скасовано.

Позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсними в Ѕ частині свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані на ім’я ОСОБА_6: 2 квітня 2004 року на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 5 квітня 2004 року на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Євминка" Козелецького району Чернігівської області розміром 4,74 в умовних кадастрових гектарах; 10 липня 2007 року на право на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Євминка", реорганізованого в СВК "Євминка", що знаходиться в с. Євминка, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЧНКЗ №-, виданого Євминською сільською радою 28.03.2007 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на Ѕ частину права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "ЄвминкА" Козелецького району Чернігівської області розміром 4,74 в умовних кадастрових гектарах; на Ѕ частину права на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Євминка", реорганізованого в СВК "Євминка", що знаходиться в с. Євминка, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЧНКЗ №-, виданого Євминською сільською радою 28.03.2007 року.

У позові ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Чернігівської області від 1 вересня 2011 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_4, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на час смерті своєї матері була неповнолітньою, вважається такою, що прийняла спадщину і має право на отримання спадщини після смерті матері, яка складається із Ѕ частини того, що за заповітом ОСОБА_7 мала отримати ОСОБА_4

Крім того, докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою заявників з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ