Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: відділ опіки та піклування Сакської районної державної адміністрації, відділ опіки та піклування Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей, встановлення міста проживання дітей, встановлення порядку та ступеню участі у вихованні дітей; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи – відділ опіки та піклування Сакської районної державної адміністрації, відділ опіки та піклування Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим, про встановлення міста проживання неповнолітніх дітей, встановлення участі матері у вихованні дітей за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом. Посилалася на те, що з 6 березня 2002 року до 25 червня 2010 року перебувала у шлюбі з відповідачем, мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проживають з відповідачем у буд. АДРЕСА_2 та повністю знаходиться на його утриманні на підставі рішення виконкому Євпаторійської міськради Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2010 року. За цим рішенням для неї було встановлено час участі у вихованні дітей, а саме, з 15 год. 00 хв. п’ятниці до 15 год. 00 хв. неділі, яке відповідач жодного разу їй не надав, змінив місце проживання, без її відома влаштував дітей у Сакський учбово-виховальний комплекс "Школа-ліцей". Просила визначити місце проживання малолітніх дітей з нею у АДРЕСА_1, встановити їй ступень участі у вихованні дітей, надавши їм право на побачення і спільне находження по її адресі щодня з 19 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня, а у неділю – повну добу, надати можливість спільного відпочинку з дітьми тривалістю не менш 20 днів у літній час з метою їх оздоровлення.

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним зустрічним позовом. Посилався на те, що відповідно до рішення виконкому Євпаторійської міськради Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2010 року діти проживають з ним. Діти оточені його турботою та турботою його нової дружини та її матері. Він працює у КП Сакській міжрайонній міжгосподарській базі відпочинку "Прибой" па посаді юриста з окладом у розмірі 3 133 грн., має постійний дохід від підприємницької діяльності, має автомобіль, на якому відвозить до школи та зустрічає зі школи дітей. Він ніколи не чинив перешкод у зустрічах дітей з ОСОБА_3, діти не бажають бачитися з нею. Просив визначити місце проживання малолітніх дітей з ним у АДРЕСА_3 встановити ступень участі ОСОБА_3 у вихованні дітей кожні 1-й та 3-й тиждень з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. кожного місяця з попереднім узгодженням зміни часу з урахуванням інтересів дітей.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково; визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 з їхнім батьком ОСОБА_4 за місцем його проживання; у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 4 грн. 25 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 60 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після припинення шлюбних відносин діти проживають з батьком, на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 13 серпня 2010 року місце проживання дітей було визначено з батьком.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитини, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім цього, при вирішенні справ такої категорії суди повинні враховувати й положення ст. ст. 19, 158 СК України, згідно з якими при розгляді судом спору щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування; орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору, який приймається на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають значення для справи; суд може не погодитись з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересах дитини.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України місцевий суд і апеляційний суд також у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України не повністю встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, які визначені законом для вирішення справ цієї категорії; не навели на підтвердження визначених ними обставин докази, які були б достовірні та достатні для всебічного, повного й об’єктивного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Вирішуючи спір, суди фактично виходили з того, що батько дітей, відповідач, має переваги в матеріально-побутовому забезпеченні, син сторін, якому виповнилось тринадцять років, визначив своє місце проживання з батьком, брата та сестру недоцільно розлучати, що стало вирішальною умовою для передачі дітей батькові.

Згідно з Декларацією прав дитини (1959 рік, принцип 6) для розлучення дитини з матір’ю мають бути наявні виняткові ситуації. Таких суд не навів і не врахував, що діти після розлучення подружжя за їхньою спільною домовленістю проживали з матір’ю й, порушуючи цю домовленісь, батько дітей у квітні 2010 року забрав їх до себе.

Ананалізуючи передбачені законом умови для визначення місця проживання дітей з батьком, суди фактично враховували лише період після того, як діти стали проживати з відповідачем.

У матеріалах справи міститься висновок відділу опіки та піклування Євпаторійської міської ради від 21 березня 2011 року, відповідно до якого місце проживання дітей можливе з матір’ю (а. с. 174), відповідно до висновку того ж органу від 10 березня 2011 року участь матері у вихованні дітей є необхідною та такою, що відповідає інтересам дітей (а. с. 199). Відділ у справах дітей Сакської міської ради у висновку від 21 березня 2011 року зазначив, що слід визначити місце проживання дітей з батьком (а. с. 176). У порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд не мотивував за яких підстав він прийняв до уваги висновок Сакської міської ради та виходив саме з нього та з яких підстав ним не взяті до уваги висновки Євпаторійської міської ради, не з’ясував який орган за законом повноважний надавити висновок щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей сторін.

Отже, ураховуючи, що фактичні обставин справи для її правильного вирішення не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.