СУДОВА ПАЛАТА З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 15.03.2002
(Витяг)
Верховний Суд України на спільному засіданні судової палати з
кримінальних справ і військової палати розглянув клопотання
захисника про перегляд кримінальної справи щодо П. у порядку
виключного провадження, внесене на розгляд палат за поданням п'яти
суддів Верховного Суду України.
Вироком Коломийського міського суду Івано-Франківської
області від 12 травня 1999 р. П. засуджено за ст. 94 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
на дев'ять років позбавлення волі у виправно-трудовій
колонії посиленого режиму. Постановлено стягнути з нього на
користь К. 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Івано-Франківського обласного суду від 16 червня 1999 р. вирок
залишено без зміни.
П. визнано винним у тому, що він 26 березня 1998 р. на
подвір'ї будинку пострілом із помпової рушниці умисно вбив К. Я.
Захисник, посилаючись на те, що П. убив потерпілого,
перебуваючи у стані необхідної оборони, подав клопотання про
скасування судових рішень щодо засудженого та закриття справи на
підставі ст. 15 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
.
У поданні, підписаному п'ятьма суддями Верховного Суду
України, порушено питання про внесення цього клопотання на судовий
розгляд і зазначено, що його треба задовольнити частково -
перекваліфікувати дії засудженого зі ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
на ст. 118 КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити йому покарання у
вигляді позбавлення волі строком на два роки.
Розглянувши клопотання захисника і подання суддів та
перевіривши матеріали справи, судові палати дійшли висновку, що
клопотання підлягає частковому задоволенню.
Суд визнав установленим, що П. убив К. Я. за таких обставин.
26 березня 1998 р. П. перебував у будинку свого брата П. М., коли
до того прийшов К. Я. Почувши, що на вулиці під вікном
відбувається сварка між П. М. і К. Я., та побачивши через вікно,
що останній шарпає брата за одяг, П. з метою вбити його взяв
належну братові рушницю, зарядив її патроном, підійшов до вхідних
дверей і з близької відстані зробив прицільний постріл у К. Я.,
позбавивши його життя.
Таким чином, визнавши П. винним в умисному вбивстві К. Я.,
суд на порушення вимог ст. 64 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
не зазначив у
вироку, з яких мотивів було вчинено цей злочин.
Разом з тим обставини справи викладено у вироку так, що П.
убив К. Я. через те, що останній вчинив протиправні дії щодо П. М.
Такий висновок узгоджується з дослідженими судом доказами.
Зокрема, П. пояснював, що він убив К. Я., перебуваючи у стані
необхідної оборони. За його показаннями, він побачив через вікно,
що К. Я. застосовує до брата насильство - шарпає за одяг та б'є
його. Побачивши в руці К. Я. блискучий предмет, він із зарядженою
рушницею вибіг на веранду, крикнув до К. Я.: "Стій!", а коли той
кинувся на нього, - вистрелив.
Показання П. щодо мотиву, з якого він убив К. Я., не тільки
не спростовані судом, а й підтверджуються іншими доказами.
Єдиний очевидець злочину - свідок П.М. - підтвердив, що між
ним і К.Я. склалися неприязні стосунки у зв'язку з тим, що
останній неодноразово незаконно вимагав у нього гроші. 26 березня
1999 р. К.Я. знову приїхав до нього, на подвір'ї почав вимагати
гроші, ображати його і бити. В цей час П. вибіг із будинку з
рушницею. К.Я. кинувся на П., і той вистрелив. Ці показання П.М.
суд визнав достовірними.
Показаннями П. та П.М. про те, що К.Я. вчинив щодо останнього
протиправні дії та застосував до нього насильство, підтверджуються
також висновками судово-медичної експертизи, згідно з якими П.М.
було заподіяно легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, у справі встановлено (і суд фактично визнав це
доведеним), що потерпілий К.Я. вчинив неправомірні дії - зайшов на
подвір'я, вчинив напад на П.М., ображав та бив його. З метою
перепинити це протиправне посягання й захистити брата П. вибіг із
будинку з рушницею і, коли К. Я. кинувся до нього, вбив його
пострілом. Отже, доводи захисника про те, що П. вчинив вбивство
К.Я., захищаючи брата і себе від протиправного посягання, є
обгрунтованими.
Разом з тим твердження захисника про те, що П. не повинен
нести відповідальності за вчинене вбивство, є безпідставними. Зі
справи видно, що П., захищаючи брата й себе від посягання з боку
К.Я., застосував таку зброю і завдав потерпілому такої шкоди, які
явно не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту,
тобто перевищив межі необхідної оборони.
За таких обставин судові рішення у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону належить змінити,
перекваліфікувавши дії П. зі ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
на ст.
118 КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Виходячи з наведеного Верховний Суд України клопотання
захисника задовольнив частково, вирок Коломийського міського суду
Івано-Франківської області від 12 травня 1999 р. та ухвалу судової
колегії в кримінальних справах Івано-Франківського обласного суду
від 16 травня 1999 р. щодо П. змінив - перекваліфікував його дії
зі ст. 94 КК 1960 р. ( 2001-05 ) (2001-05)
на ст. 118 КК 2001 р. ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначив йому за цим законом покарання у вигляді позбавлення
волі строком на два роки. За відбуттям покарання П. з-під варти
звільнено.
"Вісник Верховного Суду України", N 3, травень-червень, 2002 р.