розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційної скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року,

У липні 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 9 971 грн., моральну шкоду – 3 000 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 3 березня 2009 року сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Мазда-626", д.н. НОМЕР_3, яким він керував на підставі довіреності.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 27 березня 2009 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5, який керував належним ОСОБА_4 автомобілем "Газ 33021", д.н. НОМЕР_2, без будь-якої правової підстави.

Справа судами розглядалася неодноразово.

У липні 2010 року судом першої інстанції до участі у справі було залучено як співвідповідача ОСОБА_5

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача майнову шкоду у розмірі 9 971 грн. та моральну шкоду - 3 000 грн. та судові витрати. У задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким завдану майнову шкоду та судові витрати стягнути з ОСОБА_4

У частині відшкодування моральної шкоди рішення апеляційного суду не оскаржується.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як убачається із матеріалів справи, 3 березня 2009 року ОСОБА_5, керуючи належним ОСОБА_4 автомобілем "Газ 33021", д.н. НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху та пошкодив автомобіль "Мазда-626", д.н. НОМЕР_3, яким на підставі довіреності керував ОСОБА_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 27 березня 2009 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_5

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що винним у вчиненні ДТП є ОСОБА_5, але позивач, як особа, яка не є власником транспортного засобу, не має права на відшкодування завданої майнової шкоди, а моральна шкода не підлягає відшкодуванню з тих підстав, що не доведена позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_5, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач здійснював експлуатацію транспортного засобу на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а тому є належним позивачем у справі.

Водночас апеляційний суд виходив із встановлення вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП та дійшов висновку про відшкодування ним шкоди на підставі ст. 1188 ЦК України.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 керував належним ОСОБА_4 автомобілем без правової підстави.

Згідно із ч. ч. 2-4 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Із системного аналізу положень ч. ч. 2-4 ст. 1187 ЦК України випливає, якщо управління джерелом підвищеної небезпеки передається третій особі без якогось юридичного оформлення (довіреності тощо) вважається, що об’єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.

Дійшовши висновку, що саме ОСОБА_5 має нести відповідальність за завдану позивачу шкоду, апеляційний суд зазначені вище положення цивільного закону до уваги не взяв та у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що саме ОСОБА_4 повинен нести відповідальність, оскільки передав належний йому автомобіль ОСОБА_5 без правової підстави на свій ризик, не навів конкретних обставин і фактів, які спростовують такі доводи. Встановлення цієї обставини має значення для вирішення питання щодо особи, яка має нести відповідальність за завдану майнову шкоду.

Оскільки допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 9 971 грн. підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 1 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення позову про відшкодування майнової шкоди та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.