СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 19.06.97
(Витяг)
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 17
жовтня 1996 р. було відхилено скаргу адвоката на санкцію прокурора
м. Вінниці на арешт Б., який обвинувачувався за ч. 3 ст. 168 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
.
Суддя мотивував це рішення тим, що прокурор при дачі санкції
на арешт не порушив вимог закону.
7 лютого 1997 р., розглянувши скаргу дружини Б. - Б.Г., суддя
цього ж суду санкцію прокурора м. Вінниці на арешт обвинуваченого
скасував і останнього з-під варти звільнив. Постановою президії
Вінницького обласного суду від 6 березня 1997 р. протест
заступника прокурора області було відхилено, а постанову
Ленінського районного суду від 7 лютого 1997 р. про скасування
санкції на арешт залишено без зміни.
Перший заступник Генерального прокурора України порушив у
протесті питання про скасування постанови Ленінського районного
суду від 7 лютого 1997 р. та постанови президії Вінницького
обласного суду від 6 березня 1997 р. як таких, що ухвалені з
порушенням закону.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав протест,
перевіривши матеріали справи та доводи протесту, судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест є
обгрунтованим і підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 236-3 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
санкція прокурора на
арешт може бути оскаржена заарештованим, його захисником або
законним представником. Цей перелік відповідно до п. 2 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 1994 р. N 10
( v0010700-94 ) (v0010700-94)
"Про деякі питання, які виникають при застосуванні
судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції
прокурора на арешт" є вичерпним. Отже, дружина обвинуваченого Б.
права на оскарження санкції не мала, оскільки органами
попереднього слідства законним представником заарештованого не
визнавалась. Таким чином, суддя порушив провадження за скаргою
Б.Г. незаконно.
Крім того, відповідно до п. 4 ст. 236-4 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
та п.
8 названої постанови ( v0010700-94 ) (v0010700-94)
Пленуму Верховного Суду
України підставами для скасування санкції на арешт є порушення
вимог статей 148, 150, 155, 156 та 157 КПК. Проте при
ухваленні суддею постанови від 17 жовтня 1996 р. таких порушень
встановлено не було.
У постанові від 7 лютого 1997 р. суддя цього суду неповно та
однобічно оцінив зібрані документи, взявши до уваги діагноз
лікаря-кардіолога Вінницької клінічної лікарні N 4 і не врахувавши
висновок комісійної судово-медичної експертизи про те, що наявне у
Б. захворювання не перешкоджає триманню його в слідчому ізоляторі
та в місцях позбавлення волі.
Згідно з п. 1 названої постанови ( v0010700-94 ) (v0010700-94)
Пленуму
Верховного Суду України до суду може бути оскаржена лише санкція
прокурора на арешт, а не рішення слідчого, органу дізнання про
застосування як запобіжного заходу взяття під варту, продовження
строку тримання під вартою. Диспозиція ст. 236-4 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
передбачає лише оскарження санкції на арешт. Обрання іншого
запобіжного заходу покладається на особу, в провадженні якої
перебуває справа.
Однак, суддя на порушення цих вимог зазначив у постанові про
обрання нового запобіжного заходу - підписки про невиїзд, а також
визнав незаконними дії заступника Генерального прокурора України,
який продовжив термін перебування Б. під вартою.
Президія Вінницького обласного суду не усунула порушень,
допущених суддею районного суду, залишивши його постанову про
скасування санкції прокурора на арешт без зміни.
За таких обставин названі судові рішення підлягають
скасуванню. Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України протест першого заступника Генерального прокурора
України задовольнила, постанову судді Ленінського районного суду
м. Вінниці від 7 лютого 1997 р., а також постанову президії
Вінницького обласного суду від 6 березня 1997 р. скасувала і
направила провадження за скаргою Б. Ленінському районному суду м.
Вінниці для вирішення питання і до прийняття скарги до розгляду.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.