СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 12.06.97
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     Вироком Амур-Нижньодніпровського     районного     суду    м.
Дніпропетровська від 9 червня 1995 р. Ж. засуджено за ч. 1 ст. 222
КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         на два роки,  а за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         - на
сім років позбавлення волі.  На підставі ст.  42 КК за  сукупністю
злочинів  йому  остаточно  визначено  сім років позбавлення волі у
виправно-трудовій колонії суворого режиму.
     Ухвалою судової     колегії     в     кримінальних    справах
Дніпропетровського обласного суду  від  18  липня  1995  р.  вирок
залишено без зміни.
     Постановою президії цього суду від 4 грудня 1996 р.  залишено
без  задоволення  протест прокурора,  в якому порушувалося питання
про пом'якшення призначеного засудженому покарання.
     Згідно з вироком суду Ж. визнано винним і засуджено за те, що
він незаконно зберігав і носив вогнестрільну  зброю  -  саморобний
пістолет  і  8  патронів  до нього,  а 4 грудня 1992 р.  на грунті
неприязних стосунків  із  З.  вистрелив  у  нього  з  цієї  зброї,
внаслідок  чого  останній  отримав  сліпе кульове поранення лобної
кістки черепа з ушкодженням оболонки й речовини головного мозку.
     Заступник Генерального  прокурора  України порушив у протесті
питання  про  скасування  постанови  президії   Дніпропетровського
обласного суду через порушення вимог ч. 2 ст. 55 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
     Заслухавши доповідача,  прокурора,  який  підтримав  протест,
обговоривши  доводи  останнього  та  перевіривши матеріали справи,
судова колегія в  кримінальних  справах  Верховного  Суду  України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
     Згідно з ч.  2 ст. 55 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         суддя, який брав участь
у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в її
розгляді в порядку нагляду.
     Як видно з матеріалів справи, суддя Р. брав участь у розгляді
справи Ж.  як у касаційному,  так і в наглядному порядку. Наведене
свідчить про те, що президія обласного суду розглянула справу щодо
Ж. в незаконному складі суду. Відповідно до вимог статей 367, 370,
389 КПК  ( 1003-05  ) (1003-05)
          це  є  безумовною підставою для скасування
постанови президії.
     У зв'язку  з викладеним судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України протест заступника Генерального  прокурора
України   задовольнила,   постанову   президії  Дніпропетровського
обласного суду від 4 грудня 1996 р. у справі Ж. скасувала.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.