СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 18.04.97

                             (Витяг)

     Вироком Хмільницького міського суду Вінницької області від 18
серпня 1995 р.  Ч.,  судимий 26 липня 1994 р.  за ч.  2 ст. 141 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
         до трьох років позбавлення волі,  засуджений за  ч.  2
ст. 206 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         до позбавлення волі строком на два роки. На
підставі ст.  43 КК до призначеного покарання  частково  приєднано
покарання,  не  відбуте за вироком Хмільницького міського суду від
26 липня 1994  р.,  і  остаточно  визначено  покарання  у  вигляді
позбавлення  волі  строком на три роки у виправно-трудовій колонії
суворого режиму.

     Цим же вироком засуджені М., Р., С-тун, Ч-маз, Г., С-ков, Д.,
щодо яких протест не приноситься.

     Вказаним вироком Ч.  визнаний винним у тому, що 10 січня 1994
р.,  перебуваючи  у стані  алкогольного сп'яніння,  разом з іншими
засудженими   вчинив   у   гуртожитку   технічної   школи   злісне
хуліганство, а саме побив із хуліганських спонукань учнів школи.

     Ухвалою судової колегії в  кримінальних  справах  Вінницького
обласного  суду від 11 жовтня 1995 р.  вирок щодо Ч.  залишено без
зміни.

     Постановою президії  цього суду від 7 грудня 1995 р.  вирок і
ухвалу судової колегії щодо Ч.  змінено: постановлено вважати його
засудженим за ч. 2 ст. 206 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         і за сукупністю злочинів
на підставі ч.  3 ст.  42 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         йому остаточно призначено
покарання у вигляді позбавлення волі строком  на  три  роки  шість
місяців  з  відбуванням  у  виправно-трудовій  колонії  посиленого
режиму.

     Заступник Генерального  прокурора порушив у протесті  питання
про  зміну  постанови  президії  Вінницького  обласного   суду   і
зменшення строку призначеного Ч. покарання.

     Заслухавши доповідача,  думку  прокурора,  який  підтримав  і
обгрунтував протест,  обговоривши доводи останнього і  перевіривши
матеріали справи,  судова колегія Верховного Суду України визнала,
що протест підлягає задоволенню.

     Розглянувши справу в порядку нагляду, президія обласного суду
встановила,  що суд першої інстанції при призначенні  Ч. покарання
безпідставно застосував положення ст.  43 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        . Президія
обласного   суду,  виправивши  помилку  і  правильно  застосувавши
положення ч. 3 ст. 42 КК, разом з тим порушила вимоги ч. 2 ст. 394
КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  згідно з якими суд при розгляді справи в порядку
нагляду не вправі посилити покарання  або  застосувати  закон  про
більш тяжкий злочин.

     Виходячи з  наведеного  слід визнати,  що,  призначивши Ч.  в
порядку  нагляду  покарання  на  строк,  який  на  шість   місяців
перевищує визначений судом, президія тим самим погіршила становище
засудженого.  З  цих  підстав   постанова   президії   Вінницького
обласного суду щодо Ч.  підлягає зміні  зі зменшенням призначеного
засудженому строку покарання до трьох років позбавлення волі.

 "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.