Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Тельнікової І.Г., Літвінова Є.В.,

при секретарі Гапоні В.О.,

за участю прокурора Дронової І.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201420000000689, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 8160 грн. матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2015 рокувирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, порушує питання про скасування судових рішень по справі у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Просить призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Також вважає, що судом при розгляді кримінального провадження порушено вимоги ст. 349 КПК України, під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження. Стверджує, що судом першої інтонації було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки йому не була роз'яснена суть пред'явленого обвинувачення та не було роз'яснено право щодо необхідності забезпечення обвинуваченого кваліфікованою правовою допомогою в разі відсутності у нього коштів на запрошення захисника.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим за засуджено за те, що він 12 серпня 2014 року, близько 13 години, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 21112", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на якому рухався по Мерефянському шосе зі сторони пр-ту Героїв Сталінграду у м. Харкові в напрямку с. Карачівка Харківського району Харківської області зі швидкістю 50 км/год. В ході руху по вказаній вулиці, в районі будинку 17 Б, ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала дорожню частину зліва направо відносно руху його автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, від яких померла у лікарні. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 265 АТ/14 від 22.08.2014 року причиною смерті ОСОБА_4 стала тяжка черепно-мозкова травма, двостороння пневмонія, набряк легенів. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, які знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками виразилось у тому, що він, керуючи транспортним засобом, не зорієнтувався в дорожній обстановці, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_4, яка в цей час перетинала проїжджу частину та яку він міг об'єктивно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та скоїв наїзд на неї, що спричинило тяжкі наслідки.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Дронової І.С., яка підтримала касаційну скаргу в частині порушення права засудженого на захист та заперечувала проти задоволення касаційної скарги в іншій частині, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право після з'ясування думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Наприклад, якщо обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор, потерпілий не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 349 КПК суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, переконатися у добровільності їх позиції та роз'яснити їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Ці роз'яснення суду і пояснення обвинуваченого, потерпілого, прокурора та інших мають бути відображені в усіх засобах фіксування кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прізвище, ім'я, по батькові, місце і дату народження, місце проживання, заняття та сімейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Якщо у кримінальному проваджені пред'явлено цивільний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивільного відповідача, чи визнають вони позов.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та звукозапису судового засідання, суд після оголошення прокурором обвинувального акту та потерпілою цивільного позову, з'ясувавши чи зрозуміло ОСОБА_1 обвинувачення, чи визнає він вину та цивільний позов, на що останній відповів, що обвинувачення йому зрозуміле, вину він визнає, також визнає цивільний позов крім відшкодованої ним потерпілій суми та зазначив, що бажає давати суду пояснення. Після чого був визначений порядок та об'єм дослідження доказів, і прийнято рішення не досліджувати докази щодо обставин злочину, у вчиненні якого останній обвинувачувався.

При цьому належить врахувати те, що матеріали кримінального провадження, в тому числі запис судового засідання, зроблений за допомогою технічного засобу, свідчать про те, що при визначенні обсягу досліджуваних доказів, суд дотримався вимог ст. 349 КПК України, вислухавши думку прокурора, потерпілої та обвинуваченого та роз'яснив учасникам процесу наслідки такого розгляду з чим всі учасники процесу погодилися.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суть пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення була йому зрозуміла. Тому вважати, що ОСОБА_1 не було роз'яснено суть обвинувачення у колегії суддів відсутні.

Відповідно до вимог ст. 345 КПК України судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені цим Кодексом. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх.

Доводи захисника що судом першої інтонації було порушено право ОСОБА_1 на захист, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки перед початком розгляду кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_1 було вручено пам'ятку про права і обов'язки. Після суддею було з'ясовано чи зрозумілі ОСОБА_1 його права, чи будуть у нього які-небудь заяви чи клопотання. Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що права йому зрозумілі, заяв чи клопотань у нього немає, тому колегія суддів приходить до висновку, що право на захист засудженого ОСОБА_1 порушено не було. Судом були виконані вимоги ст. 345 КПК України.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та призначив покарання у відповідності до вимог кримінального закону.

При розгляді апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляції, які за своїм змістом є аналогічними доводам викладеним у касаційній скарзі захисника та, належним чином вмотивувавши своє рішення, обґрунтовано залишив її без задоволення.

ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 442, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.