головуючого Матієк Т.В., суддів Солодкова А.А., Широян Т.А., за участю секретаря судового засідання прокурора представника цивільного відповідача захисника Гапона В.О., Матюшевої О.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150050000201, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1), судимої вироком Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2009 року за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ст. 213, ч. 2 ст. 200 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки, з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191 КК, за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2015 року,

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 4 ст. 191 КК - на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки;

- за ч. 5 ст. 191 КК - на строк 7 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки 6 місяців, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки 6 місяців, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_8 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим поглинуто покарання, призначене за вироком Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2009 року, і остаточно призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК зараховано в строк покарання, відбуте за вироком від 16 квітня 2009 року покарання у виді 4 років 9 місяців 29 днів позбавлення волі.

На підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі.

Цивільні позови задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" завдану матеріальну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_9 - у розмірі 143 874 грн, ОСОБА_10 - у розмірі 31 972 грн, ОСОБА_11 - у розмірі 937 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 290, 60 грн витрат за проведення експертних досліджень. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 травня 2015 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_11, представників потерпілого ОСОБА_9 - адвоката Книша О.Я. та ПАТ "Укрсоцбанк" - ОСОБА_13 задоволено частково. Вирок місцевого суду скасовано в частині цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_8, працюючи з 25 квітня 2005 року на посаді начальника Галицького відділення ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк", займаючи посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, будучи службовою та матеріально-відповідальною особою, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, вчиняла привласнення чужого майна за ознакою повторності, чим спричинила істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та інтересам юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки - привласнення чужого майна в особливо великих розмірах.

Так, 23 серпня 2005 року ОСОБА_8, працюючи на посаді начальника Галицького відділення ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк", отримала від потерпілого ОСОБА_9 кошти в сумі 12500 доларів США (що за курсом НБУ складало 63 125 грн), від потерпілого ОСОБА_10 кошти в сумі 4000 доларів США (що за курсом НБУ складало 20 200 грн) для забезпечення відкриття депозитних рахунків на їх ім'я та внесення зазначених коштів на ці рахунки, однак ввірені кошти ОСОБА_8 привласнила та витратила на власні потреби, чим спричинила потерпілим матеріальні збитки на загальну суму 83 325 грн.

Крім того, ОСОБА_8, працюючи на зазначений вище посаді, 01 вересня 2005 року у приміщенні 5-ї міської лікарні м. Львова отримала від ОСОБА_9 кошти в сумі 5500 доларів США (що за курсом НБУ складало 27 775 грн), від ОСОБА_11 кошти в сумі 9000 доларів США (що за курсом НБУ складало 45 450 грн) для забезпечення відкриття депозитного рахунку на їх ім'я і внесення цих коштів на рахунки, однак ввірені кошти ОСОБА_8 привласнила і витратила на власні потреби, чим спричинила матеріальну шкоду в розмірі 73 225 грн.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в цьому суді внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Скаржник зазначає, що ухвала винесена незаконним складом суду, оскільки суддя Вовк А.С. не вправі був повторно розглядати апеляційну скаргу після скасування судом касаційної інстанції його ухвали від 06 жовтня 2014 року, що суперечить положенням ч. 1 ст. 439 КПК (4651-17) .

У запереченні на касаційну скаргу представник цивільного відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" - ОСОБА_13 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, представника цивільного відповідача та захисника, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги і не вправі вийти за межі касаційних вимог та погіршити становище засудженого. Тому кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 перевіряється в межах вимог, викладених у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_9

Доводи потерпілого про незаконний склад суду апеляційної інстанції є безпідставними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року щодо ОСОБА_8 були подані апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката Книша О.Я., представника ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_13 На стадії прийняття апеляційної скарги суддя -доповідач Апеляційного суду Львівської області Вовк А.С. визнав, що ці апеляційні скарги не відповідали вимогам ст. 396 КПК, а тому ухвалою від 10 вересня 2014 року залишив їх без руху і надав строк для усунення недоліків. У подальшому ухвалою від 06 жовтня 2014 року цей суддя на підставі ст. 399 КПК повернув апелянтам їх скарги, оскільки вони не усунули у встановлений строк недоліки.

На ухвалу судді апеляційного суду представником ПАТ "Укрсоцбанк" була подана касаційна скарга і ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ від 23 грудня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції в частині повернення апеляційної скарги представника ПАТ "Укрсоцбанк" скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями апеляційного суду вказану справу 14 січня 2015 року було призначено судді-доповідачу Романюк М.Ф.

Однак розпорядженням керівника апарату Апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2015 року справу було передано раніше визначеному автоматизованою системою документообігу суду складу колегії під головуванням судді Вовка А.С. (т. 7, а.с. 133). Розпорядження було винесено відповідно до п. 3.9. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (vr030414-10) у редакції зі змінами, внесеними рішенням Ради суддів України від 25 січня 2013 року № 2 (vr002414-13) . Згідно вказаного положення судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Крім того, не можна стверджувати, що розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувся у тому ж складі суду, оскільки ухвалу від 06 жовтня 2014 року було постановлено суддею одноособово на стадії вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу від 05 травня 2015 року - судом колегіально.

Таким чином порушень апеляційним судом вимог ч. 1 ст. 439 КПК не встановлено.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 і направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства згідно ч. 2 ст. 424 КПК не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню. Цим рішенням право потерпілого на доступ до правосуддя не порушено, цивільний позов спрямовано на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.