Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Єлєніної Ж.М., Чуйко О.Г.

за участю прокурора Чорної І.С.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні 23 грудня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2010 року.

Цим вироком частково, в частині призначеного покарання, скасовано вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 19 квітня 2010 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 364 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, з покладенням обов"язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2010 року ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 364 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади в сфері службової діяльності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто йому належного майна та позбавленням права обіймати посади у сфері службової діяльності строком на 2 роки.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу режиму та охорони Вінницької установи виконання покарань № 1, 17 жовтня 2009 року, на прохання ув"язненого ОСОБА_2, з метою збуту останньому наркотичного засобу, придбав у особи, справу відносно якої виділено в окреме провадження, наркотичний засіб – канабіс. В цей же день, прибувши до Вінницької установи виконання покарань № 1, ОСОБА_1 проніс наркотичний засіб на її територію де був затриманий оперативними працівниками і у нього було вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 10,28 г.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2010 року, оскільки призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу. Просить вирішити питання про призначення більш м"якого покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, кваліфікацію його злочинних дій за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 364 КК України є правильними і у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України внаслідок м’якості, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що таке покарання призначене засудженому ОСОБА_1 всупереч вимог ст. 65 КК України, без належного врахування тяжкості вчинених злочинів та даних про його особу.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що призначаючи покарання ОСОБА_1 за вчинення тяжких злочинів із застосуванням ст. 69, 75 КК України, судом першої інстанції недостатньо вмотивовано застосування вказаних норм закону, не взято до уваги мотив вчинення злочину та його наслідки, інші обставини що впливають на призначення покарання.

Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про необгрунтованість застосування ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки таке покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання апеляційним судом є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості, у колегії суддів немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2010 року щодо нього - без змін.