Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами першого заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року.

Вироком Котелевського районного суду Полтавської області від

29 жовтня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади у правоохоронних органах строком на 2 роки, з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Строк покарання ОСОБА_5 постановлено рахувати з 29.10.2010 року. В цей строк зараховані 3 доби знаходження під вартою з 31.07.2009 року по 02.08.2009 року.

У вироку вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи прокурором Краснопільського району Сумської області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, в період з 10 по 30 липня 2009 року, з використанням наданих йому владних повноважень, умисно створив умови, за яких ОСОБА_6, з метою не притягнення до кримінальної відповідальності, вимушений був дати йому хабар.

30 липня 2009 року, біля 18 год. 30. хв., з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, у виді безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_6, діючи вимушено, у внутрішньому дворі прокуратури Краснопільського району в смт. Краснопілля Сумської області по пров. Лікарняному 7, передав, а ОСОБА_5 отримав у якості хабара 3 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 23 100 грн.

У касаційних скаргах:

- прокурор, не оспорюючи правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м’якості. Вказує на те, що суд в порушення ст. 66 КК України, безпідставно визнав наявність у ОСОБА_5 позитивної характеристики за попереднім місцем роботи, та вчинення ним злочину вперше обставинами, які пом’якшують покарання. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції порушені вимоги ст. 377 КПК України. Просить справу направити на новий апеляційний розгляд.

- засуджений ОСОБА_5 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальну справу. Зазначає, що докази покладені в основу обвинувального вироку мають ознаки підробки. Також вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Вергізової Л.А., яка просила касаційну скаргу прокурора задовольнити, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для їх задоволення відсутні.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на показаннях засудженого, який не заперечував факт отримання 30 липня 2009 року від ОСОБА_6 3000 доларів США за обставин зазначених у вироку.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що прокурор Плевако В.А. особисто вимагав та отримав від нього 30 липня 2009 року хабара у розмірі 3000 доларів США.

Обставини вимагання та отримання хабара прокурором Плевако В.А. підтверджені матеріалами оперативно-розшукової діяльності.

Про те, що ОСОБА_5 був службовою особою, яка займала відповідальне становище свідчать: наказ Генерального прокурора України №356-к від 19.03.2009 року про призначення його на посаду прокурора Краснопільського району Сумської області строком на 5 років та примітка до ст. 368 КК України, згідно якої прокурори віднесені до службових осіб, які займають відповідальне становище.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_5 в одержанні хабара, поєднаного з вимаганням. Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи ОСОБА_5, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі про те, що він не причетний до хабарництва. Викладені у судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на уникнення відповідальності за скоєний злочин, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судами першої та апеляційної інстанцій досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. При перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_5, як і на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, зібраних з дотриманням процесуального порядку їх збирання. А отже, доводи засудженого з цього приводу у касаційній скарзі є безпідставними.

Тому підстав вважати ОСОБА_5 необґрунтовано засудженим, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відношення засудженого до вчиненого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, в тому числі і зазначені у касаційній скарзі.

Із урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі та призначив винному покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 368 КК України

Таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. З таким покаранням погодився апеляційний суд, з ним погоджується і колегія суддів. Підстав для застосування ст. 69 КК України з метою пом’якшення покарання засудженому як і підстав для скасування судових рішень через м’якість призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування судових рішень, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 395- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.