Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гримич М.К., Лесько А.О.,

Мазур Л.М., Макарчука М.А., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (далі – ПАТ "Ерсте Банк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ПАТ "Ерсте Банк" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2011 року,

У квітні 2010 року ПАТ "Ерсте Банк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 червня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Ерсте Банк", та відповідачкою укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_3 надані у кредит грошові кошти в розмірі 56 600 доларів США зі строком користування до 10 червня 2028 року із сплатою відсотків у розмірі 12,5%. Посилаючись на те, що відповідачка не виконує свої зобов’язання у частині повернення позики, позивач просив стягнути утворену заборгованість за кредитним договором у розмірі 542 392 грн. 62 коп.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2010 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2011 року рішення районного суду скасовано, у задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Ерсте Банк" просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Ерсте Банк", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не виконано умови кредитного договору, а тому заборгованість має бути стягнута в повному обсязі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що при наявності рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором та виконавчого напису нотаріуса на стадії їх виконання з відповідачки буде двічі стягуватися одна і та ж сума, що законом не передбачено.

Проте висновок суду всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України є таким, що свідчить про неповне з’ясування судами обставин справи та не обґрунтування рішення суду належними доказами.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року сторони уклали кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 56 600 доларів США зі строком користування до 10 червня 2028 року із сплатою відсотків у розмірі 12,5% (а. с.9,10).

За вимогою банку 27 березня 2009 року нотаріусом було видано виконавчий напис для стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за вказаним кредитним договором – 445 316 грн. 41 коп. (сума основного боргу та відсотки) за рахунок заставленого майна – квартири за іпотечним договором (а.с.69).

Постановою відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 6 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №2156 від 27 березня 2009 року (а.с. 71).

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не звернув уваги на те, що банк обрав спосіб захисту своїх цивільних прав через нотаріуса, не з’ясував, чи виконано виконавчий напис та яка сума заборгованості ОСОБА_3 становить перед банком.

Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначив про те, що у провадженні районного суду знаходяться справи за позовами ОСОБА_3 про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та про виключення майна з акту опису арешту, проти ці обставини залишилися поза увагою й належною оцінкою суду.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосований процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.