розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства "Фірма "БІ" про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет договору застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватне підприємство "Фірма "БІ", про визнання недійсними кредитної угоди, кредитних договорів, договорів застави та поруки, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_4, ОСОБА_6, приватне підприємство "Фірма "БІ" про визнання недійсним кредитного договору, договорів застави та поруки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Сімферополі від 16 березня 2011 року, -

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 3 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 012/02-4/31-08, відповідно до якого боржник отримав кредит в сумі 60000,00 дол. США зі сплатою 13,5% річних, з кінцевим терміном повернення – 28 лютого 2011 року. Порядок сплати відсотків та погашення заборгованості визначений згідно Графіка (додаток № 1). 18 червня 2009 року була укладена Додаткова угода до кредитного договору № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року, згідно умов якої погашення заборгованості ОСОБА_4 повинно здійснюватися у відповідності до графіка погашення (Додаток № 2 до кредитного договору). З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання, 3 березня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 012/02-4/31-08-1, а також між банком та ОСОБА_5 - договір поруки № 012/02-4/31-08-2. Крім того, 3 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 також укладено договір застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3, предметом якого є автомобіль марки TOYOTA LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_4, згідно п. 3.2.3. договору застави та на підставі ст. 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 589- 592 ЦК України у разі невиконання заставодавцем зобов’язань, передбачених кредитним договором № 012/02-4/31-08, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації заставного майна.

7 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_5 було укладено Генеральну кредитну угоду № 014/02-3/2047, згідно умов якої встановлено, що розмір позичкової заборгованості за наданими у рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 150000,00 дол. США. 19 березня 2008 року було укладено Додаткову угоду до Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047, за умовами якої загальний розмір позичкової заборгованості збільшено до 750500,00 дол. США та встановлено строк дії Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 – до 18 березня 2015 року. У рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 від 7 квітня 2006 року були укладені наступні кредитні договори: кредитний договір № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року та кредитний договір № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року.

Згідно умов кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року ОСОБА_5 надано кредит у сумі 150000,00 дол. США, зі сплатою 12,5 % річних, терміном на 60 місяців та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі цілі. 18 червня 2009 року між банком та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до вказаного кредитного договору, якою затверджено новий Графік погашення заборгованості (додаток № 2 до кредитного договору); 30 грудня 2009 року - додаткову угоду № 014/02-3/2047-1/1 до кредитного договору № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року, згідно умов якої встановлено новий Графік погашення кредиту, проведено приєднання, прострочених станом на 30 грудня 2009 року відсотків у сумі 4473,40 дол. США до загальної суми заборгованості за кредитним договором. Крім того, п. 3 зазначеної додаткової угоди, встановлені "Кредитні канікули по сплаті відсотків", які передбачають, що у період з 28 грудня 2009 року по 27 березня 2010 року 70% щомісячного платежу по процентам обліковуються на додатковому рахунку, а у період з 28 березня 2010 року до червня 2010 року на додатковому рахунку обліковуються 40% щомісячного платежу. Відповідно до кредитного договору № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року ОСОБА_5 надано кредит у сумі 645 000 дол. США, зі сплатою 13,5% річних строком до 18 березня 2015 року та погашенням у відповідності до Графіка погашення (Додаток № 1 до кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. До вказаного кредитного договору також укладено додаткові угоди від 18 червні 2009 року б/н та від 30 грудня 2009 року № 014/02-4/44-08/1.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 кредитного зобов’язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП "Фірма "БІ" укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_4 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_6 – договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_5 також укладено договір застави транспортного засобу № 012/07-11/31.

17 травня 2006 року між банком та ОСОБА_6 у рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2048 від 7 квітня 2006 року, укладеної між банком та ОСОБА_4, укладено кредитний договір № 014/02-3/2048-2, згідно умов якого боржнику надано кредит у сумі 500000,00 грн. терміном на 60 місяців, з оплатою 16% річних та погашенням відповідно до Графіку погашення (Додаток №1 до зазначеного кредитного договору), для використання коштів на споживчі потреби. З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 кредитного зобов’язання, 7 квітня 2006 року між банком та ПП "Фірма "БІ" укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_4 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_6 – договір поруки № 014/02-3/2047/3. Крім того, 22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу № 012/07-11/31.

В зв’язку із тим, що боржники належним чином зобов’язання за кредитними договорами не виконують, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитними договорами та звернути стягнення на предмет застави.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із зустрічними позовами про визнання недійсними кредитних договорів, договорів застави та поруки.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 16 листопада 2010 року, первісний позов задоволено. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року у розмірі 403292,66 грн. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 403292,66 грн. звернуто стягнення на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, що є предметом договору застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3 від 3 березня 2008 року. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_5, ПП "Фірма "БІ", ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у сумі 6456233,00грн., а саме: за Генеральною кредитною угодою № 014/02-3/2047 від 7 квітня 2006 року у розмірі 6150887,43 грн., за кредитним договором № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року у розмірі 305345,57 грн. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 6859525,66 грн. звернуто стягнення на предмет договору застави транспортного засобу № 12/07-11/031 від 22 червня 2009 р. а саме: бортовий напівпричіп, марки МАЗ, 1988 року випуску, сідловий тягач вантажний, марки КРАЗ, випуску 2002 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1988 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1987 року, екскаватор колісний, марки 30-2621ВЗ, випуску 1992 року, екскаватор, марки ЗО 4321 Б, випуску 1992 року, які належать ОСОБА_5 Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Сімферополі від 16 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову та ухвалено нове рішення у справі в цій частині про часткове задоволення позовних вимог. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 403292,66 грн. звернуто стягнення на автомобіль марки TOYOTA LAND CRUIZER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, що є предметом договору застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3 від 3 березня 2008 року. В рахунок задоволення грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 6859525,66 грн. звернуто стягнення на предмет договору застави транспортного засобу № 12/07-11/031 від 22 червня 2009 р. а саме: бортовий напівпричіп, марки МАЗ, 1988 року випуску, сідловий тягач вантажний, марки КРАЗ, випуску 2002 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1988 року, самоскид вантажний, марки КРАЗ, випуску 1987 року, екскаватор колісний, марки 30-2621ВЗ, випуску 1992 року, екскаватор, марки ЗО 4321 Б, випуску 1992 року, які належать ОСОБА_5 В задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду № 014/02-3/2047.

В рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між банком та ОСОБА_5 укладені кредитний договір № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року та кредитний договір № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року; між банком та ОСОБА_4 – кредитний договір № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року; між банком та ОСОБА_6 - кредитний договір № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року.

З метою забезпечення зобов’язання за вказаними кредитними договорами, 7 квітня 2006 року між банком та ПП "Фірма "БІ" укладено договір поруки № 014/02-3/2047/1, а також між банком та ОСОБА_4 - договір поруки № 014/02-3/2047/2, між банком і ОСОБА_6 – договір поруки № 014/02-3/2047/3.

Також для забезпечення виконання кредитного зобов’язання ОСОБА_4, 3 березня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 012/02-4/31-08-1, між банком та ОСОБА_5 - договір поруки № 012/02-4/31-08-2.

Крім того, 3 березня 2008 року між банком та ОСОБА_4 також укладено договір застави транспортного засобу № 012/02-4/31-08-3, предметом якого є автомобіль марки TOYOTA LAND CRUIZER, який належить ОСОБА_4

22 червня 2009 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу № 012/07-11/31 з метою забезпечення вимог заставодержателя, що витікають із кредитних договорів № 014/02-3/2047-1 від 7 квітня 2006 року, № 014/02-4/44-08 від 19 березня 2008 року, № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року, № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року.

У зв’язку з невиконанням належним чином боржниками умов кредитних договорів за ними утворилась заборгованість, а саме заборгованість ОСОБА_5 за кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної кредитної угоди № 014/02-3/2047 від 7 квітня 2006 року становить 6150887,43 грн., заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № 012/02-4/31-08 від 3 березня 2008 року – 403292,66 грн., заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором № 014/02-3/2048-2 від 17 травня 2006 року – 305345,57 грн.

Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Установивши, що боржниками було допущено порушення кредитних зобов’язань, у зв’язку із чим у банку виникло право вимагати дострокове повернення кредитів, нарахованих процентів, установлених кредитним договором, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для солідарної відповідальності поручителів разом з позичальниками за порушення останніми взятих на себе за кредитними договорами зобов’язань.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", апеляційний суд виходив із того, що одночасне стягнення заборгованості за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет застави є стягнення у подвійному розмірі, а отже, є неправомірним.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Звертаючись із первісним позовом до суду, банк пред’явив вимоги до боржників за кредитними договорами про стягнення заборгованості та просив звернути стягнення на предмет застави за договорами застави транспортних засобів, а також керуючись ст. 554 ЦК України просив стягнути суму заборгованості в солідарному порядку із поручителів за договорами поруки. Судом першої інстанції на підставі встановлених обставин справи, обґрунтованих належними доказами, які містяться в матеріалах справи вказані позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Разом з тим, апеляційний суд, відмовляючи частково в задоволенні первісних позовних вимог не визначився в повному обсязі із предметом позовних вимог та з предметом доказування у справі; безпідставно ототожнив позовні вимоги про стягнення з боржників і поручителів кредитної заборгованості із позовними вимогами про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення грошових вимог кредитора, в зв’язку із чим дійшов невірних висновків та помилково скасував рішення суду першої інстанції.