Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.

суддів : Гримич М.К., Лесько А.О., Мазур Л.М., Макарчука М.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_8 в інтересах та по дорученню ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2011 року,

У квітні 2010 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Вказала, що договором дарування квартири АДРЕСА_1 від 8 лютого 2002 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та приховано договір купівлі-продажу цієї квартири між нею та попередніми власниками. З цих підстав просив визнати спірний договір дарування удаваним.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2011 року, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 8 лютого 2002 року з метою приховати іншу угоду, що укладена за участю ОСОБА_1 як представника обдарованої матері ОСОБА_9 та дарувальниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідченого державною нотаріальною конторою.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 в інтересах та по дорученню ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права і залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 335ч.1, 3 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи

відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.. 58 ЦК України (435-15) в редакції станом на день укладення спірної угоди, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Місцевим судом встановлено, не заперечується в касаційній скарзі і підтверджується письмовими доказами, що 8 лютого 2002 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з однієї сторони, і позивачка ОСОБА_1 в інтересах та по дорученню ОСОБА_9 уклали договір, за яким відповідачі подарували, а ОСОБА_9 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1

Судом також встановлено, що в день укладення цього договору, позивачка передала ОСОБА_2 6500 доларів США за відчужену квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 померла і за життя укладений договір не оскаржувала.

Встановивши такі обставини, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачка при вчиненні спірного правочину не діяла від власного імені, а здійснювала представництво інтересів ОСОБА_9 і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову із заявлених підстав.

Скасовуючи рішення місцевого суду і задовольняючи позовні вимоги із заявлених підстав, апеляційний суд належним чином не врахував, що сторони в удаваній угоді умисно оформляють один правочин, тоді, коли між ними насправді встановлені інші правовідносини, і що сама позивачка не є стороною цього правочину.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Із змісту рішення місцевого суду вбачається, що вирішуючи спір, цей суд послався на ст.. 235 ЦК України (435-15) , яка не підлягала застосуванню для вирішення спору. Разом з тим неправильне посилання норми матеріального права не вплинуло на законність постановленого рішення.

Відповідно до ст.. 337ч.2 ЦПК України (1618-15) не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Помилково скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального й процесуального права, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.. 336, 339, 345 ЦПК України (1618-15) колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах та по дорученню ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2011 року скасувати.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.