Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Осипенко Бердянського району

Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосування ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2-4 ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він, працюючи на посаді заступника директора-комерційного директора ТОВ "Пришибський елеватор-1", будучи матеріально відповідальною особою та особою, на яку покладено відповідальність за взаємовідносини зазначеного елеватору з Аграрним фондом Міністерства аграрної політики України, маючи право підпису фінансових документів, зокрема, документів на рух зерна у складі, в період часу з вересня 2008 року по березень 2009 року умисно шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив розтрату належного Аграрному фонду зерна, яке зберігалося на складі елеватору, в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 і направлення кримінальної справи щодо нього на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд, застосовуючи ст. ст. 69, 75 КК України, належним чином не мотивував своє рішення, призначив ОСОБА_5 занадто м’яке основне покарання, необґрунтовано вирішив не призначати йому передбачені санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, за якою його засуджено, додаткові покарання та безпідставно звільнив його від відбування покаранням з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та доповнення до нього, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_5 більш м’якого покарання, ніж передбачено в санкції ч. 5 ст. 191 КК України, за якою його засуджено, суд у вироку не навів належних мотивів свого рішення, а лише послався на дані про особу ОСОБА_5, мотиви вчинення ним злочину та обставини, які пом’якшують покарання. При цьому суд у вироку не зазначив, якими є мотиви злочинних дій ОСОБА_5, які обставини впливають на ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і яким чином дані про особу ОСОБА_5 дають суду підстави для призначення йому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Також, застосовуючи ст. 69 КК України, суд вирішив за можливе не призначати ОСОБА_5 передбачені в санкції ч. 5 ст. 191 КК України додаткові покарання. Проте, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_5 вчинив злочин під час перебування на посаді, пов’язаній з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи при цьому своє службове становище.

Стосовно рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то на користь цього рішення суд у вироку взагалі ніяких мотивів не навів, а лише формально зазначив, що враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, його особу та обставини справи.

Тому вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути її з дотриманням вимог закону і постановити законне й обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину в тому ж обсязі й за тих же обставин, то призначене йому покарання без застосування передбаченого в санкції ч. 5 ст. 191 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади слід вважати м’яким.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.