Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6,

потерпіла ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою про порушення кримінальної справи у порядку, передбаченому ст. 27 КПК України, щодо ОСОБА_6 за умисні легкі тілесні ушкодження та заподіяння ударів, які він їй спричинив 24 квітня 2009 року приблизно об 11-ій годині на подвір'ї будинкуАДРЕСА_1

Шевченківський районний суд міста Львова постановою від 26 березня 2010 року відмовив у порушенні кримінальної справи, пославшись на те, що потерпіла не надала достатніх даних на підтвердження факту заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2010 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд не звернув уваги на повідомлення про вчинення щодо неї злочину, медичні дані про заподіяння їй діями ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а також наявність в діях останнього ознак правопорушення.

Заслухавши доповідача, прокурора Сенюк В.О., яка підтримала касаційну скаргу із наведених у ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 КПК України у разі, якщо злочинами, передбаченими ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, заподіюється шкода правам та законним інтересам окремих громадян, такі громадяни вправі звернутися зі скаргою до суду про порушення кримінальної справи. У такому випадку суддя, виходячи із положень ст. 251 КПК України, приймає одне із рішень, передбачених даною нормою закону, зокрема, відмовляє в порушенні кримінальної справи чи надсилає за належністю прокурору, коли для того є підстави, або за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду. При цьому у питанні про достатність підстав для порушення справи суддя повинен виходити із положень ст. 94 КПК України про те, що це повинні бути певні факти, явища, поведінка чи інші обставини, які містять ознаки протиправності і наведені в обсязі, необхідному для початку процедуру дослідження їх правової природи та встановлення причинно-наслідкового зв’язку в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_7 просила порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за умисне заподіяння їй легких тілесних ушкоджень та умисне завдання удару. У скарзі сформулювала обвинувачення і на його підтвердження навела докази: – дані акту судово-медичного дослідження, виписку із медичної картки, матеріали перевірки органів дізнання Шевченківського райвідділу міліції міста Львова.

Одержавши дану скаргу, суддя послався на пояснення потерпілої ОСОБА_7, її чоловіка ОСОБА_8 і дійшов висновку про відсутність у матеріалах скарги будь-яких даних, які б підтверджували обвинувачення потерпілою ОСОБА_6 у злочинах, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України.

Проте таке рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

У скарзі потерпілої та доданих до неї матеріалів не було даних, які б вказували на відсутність будь-якої з ознак складу злочину, що давали суду підстави для відмови в порушенні кримінальної справи. Висновку про відсутність складу злочину суддя дійшов в основному на підставі аналізу (оцінки) дій потерпілої та обвинуваченого. Такі дії є неприпустимими, оскільки, як зазначено вище, на стадії прийняття рішення про відмову/порушення кримінальної справи суддя не повинен вдаватись до оцінки фактичних обставин матеріалів скарги та визначати їх доказове значення.

З урахуванням наведеного постанова судді не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід з'ясувати наявність достатніх даних для порушення справи та в межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 251 КПК України, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки під час перегляду справи в порядку апеляційного провадження зазначені порушення не були усунуті, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду міста Львова від 26 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2010 року, винесені за наслідками розгляду скарги ОСОБА_5, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.