Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 22 лютого 2011 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2009 року,

ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Служби безпеки України про відмову в порушенні кримінальної справи, посилаючись на те, що вона отримала повідомлення за підписом заступника начальника Управління СБУ В. Маякова, зі змісту якого вона зрозуміла, що по її заяві від 19 березня 2009 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2009 року у задоволенні скарги ОСОБА_5 відмовлено з тих підстав, що по її заяві від 19 березня 2009 року слідчим управлінням СБУ не було постановлено будь-якого процесуального рішення, а тому відсутній предмет оскарження.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2009 року постанова суду залишена без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 не погоджується з постановленими судовими рішеннями, вважаючи їх незаконними, та просить їх скасувати. Крім того, зазначає у скарзі, що судом апеляційної інстанції порушено її права, оскільки, незважаючи на її клопотання про перенос розгляду справи у зв’язку з її неможливістю бути присутньою при розгляді справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції розглянув справу без її участі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Кравченко Є.С. про законність та обґрунтованість судових рішень у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно зі ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу (1001-05) , які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

З наявних матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 надіслала телеграму, у якій просила суд апеляційної інстанції перенести розгляд справи на іншу дату у зв’язку з її неможливістю бути присутньою при розгляді справи в апеляційному порядку. Однак суд апеляційної інстанції, незважаючи на заявлене ОСОБА_5 прохання про перенесення розгляду справи, розглянув справу за її апеляцією за відсутності скаржниці, аргументувавши це тим, що явка учасників процесу до апеляційного суду не є обов’язковою, і, враховуючи те, що вона проживає за межами України, у випадку відкладення розгляду даної справи будуть порушені строки її розгляду.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи в апеляційному порядку цим були істотно порушені права ОСОБА_5, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 розділу ХIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2009 року скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.