Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - Сівчука А.Є.

за участю секретаря - Пархомчука О.І.

прокурора - Ткачука М.М.

захисника - ОСОБА_1

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луцька, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого вантажником у магазині "Сільпо", проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 18.11.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 185 ч.3, 69 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, -

- за ст. 297 ч. 2 КК України, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Луцька, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

- за ст. 297 ч. 2 КК України, -

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, розлученого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_3, раніше не судимого, -

- за ст. 297 ч. 2 КК України, -

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 12 серпня 2010 року близько 12-00 години в селі Забороль Луцького району Волинської області, за попередньою змовою між собою, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення майна в місцях поховання померлих, ігноруючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, шляхом вільного доступу, проникли на огороджену територію сільського кладовища, де шляхом часткового пошкодження та демонтажу чавунної огорожі вчинили наругу над могилою, де похований ОСОБА_7, звідки таємно викрали чавунні секції огорожі, чим заподіяли ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 6000 гривень.

Вони ж, повторно, 20 серпня 2010 року близько 13-00 години в селі Милуші Луцького району Волинської області, за попередньою змовою між собою, діючи з корисливих мотивів, з метою викрадення майна в місцях поховання померлих, ігноруючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, шляхом вільного доступу, проникли на огороджену територію сільського кладовища, де шляхом часткового пошкодження та демонтажу чавунної огорожі вчинили наругу над могилами, де поховані ОСОБА_8 та ОСОБА_9, звідки таємно викрали чавунні секції огорожі, чим заподіяли ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 2000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, визнав повністю та показав, що 12 серпня 2010 року вранці до нього додому приїхав ОСОБА_5 на своєму автомобілі ВАЗ, з яким також був ОСОБА_6 Після цього всі вони поїхали у с. Струмівка Луцького району до будинку, в якому проживає бабуся ОСОБА_5, щоб поремонтувати автомобіль ОСОБА_10 Близько 11-00 год. ОСОБА_5 із метою заробити трохи грошей запропонував поїхати на кладовище с. Забороль Луцького району, щоб викрасти звідти огорожу. Вони з ОСОБА_6 на цю пропозицію погодилися. Тоді всі троє сіли в автомобіль ОСОБА_5 і поїхали у с. Забороль на кладовище. Оскільки ворота на кладовище були відчинені, то вони заїхали аж на середину його території, де зупинилися. Тоді вийшли з автомобіля і почали ходити по кладовищі між могилами, шукаючи чавунну огорожу, адже знали, що вона найтяжча і за неї на скупці металобрухту дадуть більше грошей. Через декілька хвилин ОСОБА_6 знайшов таку огорожу. Тоді вони почали руками ламати секції даної огорожі, які носили у багажник автомобіля. Іноді били огорожу ногами. В результаті вони зламали всі секції огорожі, крім однієї. Після цього сіли в автомобіль і поїхали на скупку металобрухту, що розташована в районі КРЗ у м. Луцьку. Там викрадені секції огорожі були зважені. Їхня вага склала 200-300 кг. За ці секції їм заплатили 340 грн. Йому (ОСОБА_4.) та ОСОБА_6 ОСОБА_5 дав по 100 грн. із цієї суми, а решту 140 грн. залишив собі. Вони поїхали знову у с. Струмівка Луцького району, де продовжили ремонт автомобіля. 20 серпня 2010 року близько 12-00 год., коли підсудні знову ремонтували автомобіль ОСОБА_10 у с. Струмівка, ОСОБА_5 запропонував поїхати на кладовище у с. Милуші Луцького району, щоб знову вчинити крадіжку огорожі із могили. Він (ОСОБА_4.) та ОСОБА_6 погодилися, після чого на автомобілі ОСОБА_5 поїхали у с. Милуші. Коли під’їхали до воріт вказаного кладовища, він (ОСОБА_4.) вийшов з автомобіля і відчинив ці ворота, бо вони були зачинені. ОСОБА_5 заїхав на територію кладовища. Тоді вони вийшли з автомобіля і підійшли до двох могил, які знаходилися поруч, після чого зняли декілька секцій чавунної огорожі, які по черзі складали у багажник автомобіля. Після цього поїхали на скупку металобрухту, де отримали за викрадену огорожу 330 грн. ОСОБА_5 знову дав йому (ОСОБА_4.) із ОСОБА_6 по 100 грн., залишивши 130 грн. собі. На даний час всі збитки потерпілим він відшкодував, претензій матеріального та морального характеру потерпілі до нього не мають. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, не визнав та показав, що на кладовище з метою вчинення крадіжки він не їздив. ОСОБА_4 на нього наговорює. 12 серпня 2010 року і 20 серпня 2010 року він був на кладовищі у с. Гаразджа Луцького району, де разом із ОСОБА_6 встановлювали пам’ятники. 5 вересня 2010 року його з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 затримали працівники міліції біля АЗС "ОККО", що на вул. Рівненській у м. Луцьку, де він заправляв свій автомобіль. Як під час затримання, так і під час допитів до нього застосовувався фізичний та психологічний тиск із боку працівників міліції. Також під цим тиском він підписав явку з повинною. Із приводу здійснення на нього тиску працівниками міліції 06.09.2010 року він писав скаргу в прокуратуру Луцького району. Свою вину не визнає, також не визнає цивільні позови потерпілих.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, не визнав та показав, що він не викрадав із кладовищ огорожі. 5 вересня 2010 року його з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 затримали працівники міліції біля АЗС, що знаходиться на вул. Рівненській у м. Луцьку, і повезли у райвідділ міліції. Там їх всіх розділили по кабінетах по одному і били. Працівники райвідділу хотіли, щоб вони підписали явки з повинною. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписали першими, бо не витримали тиску. Потім він теж не витримав і змушений був підписати явку з повинною, щоб його перестали бити. З цього приводу він звертався в прокуратуру Луцького району, однак відповіді на своє звернення так і не отримав. Огорожу він не викрадав, на кладовища із метою крадіжки не їздив. Свою вину не визнає, цивільні позови потерпілих не визнає.

Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_4, та незважаючи на невизнання вини підсудними ОСОБА_5 і ОСОБА_6, їхня винність у вчиненому повністю підтверджується зібраними в судовому засіданні доказами та дослідженими матеріалами справи, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, даними ним в судовому засідання, про те, що 18 серпня 2010 року він працював на кладовищі у с.Милуші Луцького району, клав плитку на могилах своїх батьків. Все було на місці, однак вже 20 серпня 2010 року від ОСОБА_11 він дізнався про наругу над могилами батьків. Тоді приїхав на кладовище і побачив, що із могил його батьків зламано 8 секцій чавунної огорожі. 25-26 серпня 2010 року ОСОБА_11 знову повідомила його, що бачила на кладовищі підозрілий автомобіль, у якому перебувало троє людей. Серед них був старший чоловік і двоє хлопців віком 17-18 років. Вона назвала йому номерний знак цього автомобіля. Виявилося, що даний автомобіль належить ОСОБА_5 Свій цивільний позов підтримує лише по відношенню до підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бо підсудний ОСОБА_4 відшкодував йому завдані збитки, до нього він претензій не має. Просить підсудного ОСОБА_4 суворо не карати, а підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарати суворо;

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними ним в судовому засіданні, про те, що 13 серпня 2010 року сусідка ОСОБА_12 повідомила йому, що на кладовищі у с.Забороль Луцького району на могилі його діда побиті і викрадені секції чавунної огорожі. Коли він приїхав на місце, щоб подивитися, то виявилося, що, дійсно, над могилою його діда вчинено наругу. Він звернувся у міліцію. Свій цивільний позов підтримує лише по відношенню до підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, бо підсудний ОСОБА_4 відшкодував йому завдані збитки, до нього він претензій не має. Просить підсудного ОСОБА_4 суворо не карати, а підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарати суворо;

- показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, даними ними в судовому засіданні, про те, що 20 серпня 2010 року близько 12-00 год. вони приїхали на кладовище, що у с.Милуші Луцького району, ставити пам’ятники на могилах батьків. Там побачили, що на могилі їхнього батька збита секція огорожі, а в ОСОБА_2 збита половина секцій. 26 серпня 2010 року вони знову приїхали на кладовище, щоб доставити нижню рамку. В післяобідню пору почали збиратися додому. Тоді й побачили, що на кладовище заїжджає автомобіль марки ВАЗ. У нього був обірваний глушитель, який волочився по землі. Автомобіль був побитий. Дане авто заїхало на кладовище у долину. З нього вийшов ОСОБА_6, однак, побачивши їх, повернувся. Разом з іншими підсудними він підв’язав вихлопну трубу, після чого останні поїхали. Вони записали на дошці номерний знак даного автомобіля;

- показаннями свідка ОСОБА_15, даними ним в судовому засіданні, про те, що він працює комірником у ТзОВ "Волиньбрухт", що знаходиться по вул. Індустріальній,2Б у м.Луцьку. В період часу з 10 по 20 серпня 2010 року до нього на склад приїздив автомобіль марки ВАЗ 2107 коричневого кольору, який привозив чавунні огорожі. В даному автомобілі були підсудні. Ці огорожі вони привозили здавати двічі. Це відмічено у його робочому зошиті, де він відмічає день та марку автомобіля, який привозить здавати металобрухт. На його запитання, де вони взяли дані огорожі, підсудні відповіли, що міняють огорожі на могилах своїх близьких. За здачу даного металу з ним домовлявся безпосередньо ОСОБА_5 Саме йому він віддав і гроші за метал;

- показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, даними ними в судовому засіданні, про те, що в серпні 2010 року до них в райвідділ звернувся ОСОБА_2 і повідомив, що із кладовища у с.Милуші Луцького району з могили його батьків було викрадено 8 секцій чавунної огорожі. Він написав заяву про вчинення даного злочину. В ході проведення досудового слідства було встановлено осіб, які вчинили глум над цими могилами. Ними виявилися підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Останні розповідали про обставини вчинення крадіжок огорожі із кладовищ добровільно, також добровільно написали явки з повинною, ніякий фізичний чи психологічний тиск на них не чинився;

- поясненнями спеціаліста ОСОБА_19, даними ним в судовому засіданні, про те, що згідно пред’явлених в судовому засіданні роздруківок він може стверджувати, що абонент № НОМЕР_3 (ОСОБА_5.) 12.08.2010 року близько 12-00 год. знаходився в районі сіл Великий Омеляник та Забороль Луцького району Волинської області, а 20.08.2010 року близько 13-00 год. останній знаходився в районі сіл Милуші та Зміїнець Луцького району Волинської області;

- показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, оголошеними в судовому засіданні, про те, що 07.09.2010 року вони брали участь у якості понятих при проведенні слідчої дії у вигляді відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 При проведенні даної слідчої дії останні добровільно розповідали про обставини вчинення ними 20.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі із могил кладовища, що знаходиться у с.Милуші Луцького району. Також підсудні добровільно на пропозицію слідчого показали могили, над якими вони вчинили наругу, а також скупку металобрухту по вул.Індустріальній у м.Луцьку, куди вони здавали викрадені секції огорожі. При цьому ніякого тиску із боку працівників міліції на них не чинилося (а.с.186, 187);

- протоколом огляду місця події від 20.08.2010 року, в якому зафіксовано місце, обстановку та інші деталі вчинення ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 20.08.2010 року наруги над могилами на кладовищі в с.Милуші Луцького району, де поховані ОСОБА_8 і ОСОБА_9 (а.с.6-7);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_6 зізнався у вчиненні ним 20.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могил кладовища у с.Милуші Луцького району (а.с.8);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_5 зізнався у вчиненні ним 20.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могил кладовища у с.Милуші Луцького району (а.с.10);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_4 зізнався у вчиненні ним 20.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могил кладовища у с.Милуші Луцького району (а.с.12);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_4 зізнався у вчиненні ним 12.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могили кладовища у с.Забороль Луцького району (а.с.53);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_6 зізнався у вчиненні ним 12.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могили кладовища у с.Забороль Луцького району (а.с.55);

- протоколом явки з повинною від 06.09.2010 року, яким ОСОБА_5 зізнався у вчиненні ним 12.08.2010 року крадіжки чавунних секцій огорожі з могили кладовища у с.Забороль Луцького району (а.с.57);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 06.10.2010 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період часу з 10.08.2010 року по 20.08.2010 року збувала йому чавунні секції огорожі (а.с.82-85);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 09.10.2010 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 вказав на ОСОБА_6 як на особу, яка разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в період часу з 10.08.2010 року по 20.08.2010 року збувала йому чавунні секції огорожі (а.с.92-95);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 11.10.2010 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 вказав на ОСОБА_5 як на особу, яка разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період часу з 10.08.2010 року по 20.08.2010 року збувала йому чавунні секції огорожі (а.с.120-123);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.09.2010 року, в ході проведення якого ОСОБА_5 відтворив всі обставини викрадення ним чавунних секцій огорожі з могил кладовища в с.Милуші Луцького району (а.с.40-44);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.09.2010 року, в ході проведення якого ОСОБА_4 відтворив всі обставини викрадення ним чавунних секцій огорожі з могил кладовища в с.Милуші Луцького району (а.с.45-49);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.09.2010 року, в ході проведення якого ОСОБА_4 відтворив всі обставини викрадення ним чавунних секцій огорожі з могили кладовища в с.Забороль Луцького району (а.с.72-78);

- протоколом огляду та вилучення від 12.10.2010 року, постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінальної справи від 12.10.2010 року, згідно яких було оглянуто, вилучено та приєднано до матеріалів справи аркуші №5, 13,14,15 із робочого зошита ОСОБА_15 (а.с.155-160);

- роздруківками сеансів мобільного зв’язку абонентів МТС з номерами телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з прив’язкою до базових станцій за період з 10.08.2010 року по 21.08.2010 року, які підтверджують знаходження абонента № НОМЕР_3 (ОСОБА_5.) 12.08.2010 року близько 12-00 год. в районі села Забороль Луцького району Волинської області, а 20.08.2010 року близько 13-00 год. –в районі села Милуші Луцького району Волинської області (а.с.326-356).

Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 судом до уваги не беруться, оскільки вони являються близькими родичами підсудного ОСОБА_5 та заінтересовані у справі, тому до їхніх показань слід ставитися критично.

Судом не беруться до уваги показання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо невизнання ними своєї вини, оскільки такі їхні показання спростовуються власноручно написаними протоколами явок з повинною, у яких останні зізналися у викраденні секцій огорожі із кладовищ сіл Забороль та Милуші Луцького району, показаннями підсудного ОСОБА_4, який детально розповів у судовому засіданні про обставини вчинення злочину за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показаннями свідка ОСОБА_15, який вказав на підсудних як на осіб, які привозили до нього на скупку металобрухту для здачі секції чавунної огорожі, роздруківками сеансів мобільного зв’язку абонентів МТС з номерами телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з прив’язкою до базових станцій за період з 10.08.2010 року по 21.08.2010 року та поясненнями спеціаліста ОСОБА_19, який підтвердив знаходження абонента № НОМЕР_3 (ОСОБА_5.) 12.08.2010 року близько 12-00 год. в районі села Забороль Луцького району Волинської області, а 20.08.2010 року близько 13-00 год. –в районі села Милуші Луцького району Волинської області, а також іншими матеріалами справи, тому суд розцінює невизнання вини підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їхні показання як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Щодо показань підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про здійснення на них при проведенні досудового слідства фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, то підсудні в судовому засіданні не змогли конкретно назвати осіб, які нібито чинили на них цей тиск, крім того, суду було представлено для огляду відмовний матеріал по заяві ОСОБА_5 із даного приводу, відповідно до якого по результатах перевірки прокуратури Луцького району винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.09.2010 року, а працівники Луцького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які були допитані в судовому засіданні у якості свідків, заперечили здійснення будь-якого тиску на підсудних при їх затриманні, відібранні у них пояснень та написанні останніми явок з повинною та вказали, що підсудні про обставини вчинення злочину розповідали добровільно, тому твердження підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про застосування до них насильства є надуманим і суд їх розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Судом також ігноруються подані суду договори, оскільки замовником послуг по даних договорах являється ОСОБА_5, що свідчить про бажання підсудного ОСОБА_5 уникнути відповідальності, так як він пояснював у судовому засіданні, що в час вчинення інкримінованих злочинів перебував на кладовищі в с.Гаразджа Луцького району.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України.

Таким чином, суд вважає, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 своїми умисними діями, спрямованими на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчинили злочин, передбачений ст. 297 ч.2 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, всі обставини справи та дані про особу підсудних.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_4, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що пом’якшують покарання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, суд не вбачає.

Враховуючи ті обставини, що підсудний ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, свою вину визнав, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, потерпілі до нього претензій матеріального та морального характеру не мають, просили суворо його не карати, однак є раніше судимим, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку вчинив новий корисливий умисний злочин, підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають постійне місце проживання, за яким підсудний ОСОБА_5 характеризується позитивно, а підсудний ОСОБА_6 –негативно, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, раніше не судимі, однак свою вину не визнали та не розкаялися у вчиненому, не відшкодували завдані збитки, потерпілі наполягають на їх суворому покаранні, на протязі судового розгляду справи намагалися уникнути відповідальності та вводили суд в оману, також суд враховує вік підсудного ОСОБА_6 та його другорядну роль при вчиненні злочину, а також те, що ОСОБА_5 являвся ініціатором вчинення злочину, тому суд приходить до висновку, що підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 слід призначити покарання відповідно до санкції ст.297 ч..2 КК України (2341-14) , тобто у виді обмеження волі на певний строк.

На підставі ст.ст. 28, 328 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_3 по 2210 грн. завданої матеріальної шкоди з кожного та по 1500 грн. моральної шкоди з кожного, а всього по 3710 грн. з кожного.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_2 по 977 грн. завданої матеріальної шкоди з кожного та по 1500 грн. моральної шкоди з кожного, а всього по 2477 грн. з кожного.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд виходив із принципів розумності, виваженості та врахував характер і тривалість страждань потерпілих, істотне вимушення змін у їхніх життєвих стосунках.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.11.2009 року –3 (три) місяці позбавлення волі, переводячи у відповідності до ст. 72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, остаточно до відбуття визначити ОСОБА_4 1 (один) рік 9 (дев’ять) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п’яти) років обмеження волі.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити із підписки про невиїзд на взяття під варту з залу суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 15.06.2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередній –підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту прибуття до місця відбування покарання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до дня прибуття в місця виконання покарання залишити попередній –тримання під вартою, після прибуття –з-під варти звільнити.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_6 під вартою, тобто з 30.05.2011 року по день прибуття до місця відбування покарання, переводячи, у відповідності до ст. 72 КК України, менш суворий вид покарання у більш суворий з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту прибуття до місця відбування покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_3 по 2210 (дві тисячі двісті десять) гривень завданої матеріальної шкоди з кожного та по 1500 (одній тисячі п’ятсот) гривень моральної шкоди з кожного, а всього по 3710 (три тисячі сімсот десять) гривень з кожного.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_2 по 977 (дев’ятсот сімдесят сім) гривень завданої матеріальної шкоди з кожного та по 1500 (одній тисячі п’ятсот) гривень моральної шкоди з кожного, а всього по 2477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень з кожного.

Речові докази –аркуші № 5, 13, 14, 15, вилучені з робочого зошита ОСОБА_15, які зберігаються при матеріалах справи –залишити при матеріалах кримінальної справи (а.с.155-160).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим –в той же строк з моменту отримання копії даного вироку.