Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 2 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року,

23.02.2010 року, ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим зі скаргою на постанову прокурора відділу прокуратури АР Крим від 27 січня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст. 367 КК України щодо начальника Ялтинського ОБОЗ УБОЗ ГУ МВС України Автономної Республіки Крим ОСОБА_2, його заступника ОСОБА_3 та оперуповноваженого цього відділу ОСОБА_4, на підставі п. 1 ст. 6 КПК України.

2 березня 2010 року постановою Центрального районного суду м. Сімферополя відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на зазначену постанову прокурора.

11 травня 2010 року ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова суду від 02.03.2010 року - без зміни.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про перегляд судових рішень у зв’язку з тим, що працівниками міліції належним чином не було перевірено факт нападу на нього 15.06.2008р. Посилається на те, що його скаргу суд в порушення вимог ст. 257 КПК України розглянув без його участі і його не було повідомлено про її розгляд. Просить постанову суду і ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 2362 КПК України при розгляді скарги на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, суд перевіряє, чи були виконані при відмові у порушенні справи вимоги ст.ст. 97, 99 КПК України.

Як убачається із копії постанови суду, зазначені вимоги закону було дотримано, а судом перевірено, на підставі яких даних органи прокуратури дійшли висновку про відсутність в діях начальника Ялтинського ОБОЗ УБОЗ ГУ МВС України Автономної Республіки Крим ОСОБА_2, його заступника ОСОБА_3 та оперуповноваженого цього відділу ОСОБА_4, складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, про що наведені відповідні мотиви у судовому рішенні.

Із витребуваних і перевірених матеріалів вбачається, що самої скарги ОСОБА_1, поданої ним до правоохоронних органів, не виявлено, а всі його послідуючі скарги на дії працівників ОБОЗ УБОЗ ГУ МВС України Автономної Республіки Крим ОСОБА_2, його заступника ОСОБА_3 та оперуповноваженого цього відділу ОСОБА_4, перевірялися, в тому числі в порядку службового розслідування. Інших даних, які б свідчили про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 у матеріалах перевірки не виявлено.

Апеляційний суд, розглядаючи доводи апеляції ОСОБА_1 аналогічного змісту, визнав їх такими, що задоволенню не підлягають, навівши в ухвалі відповідні мотиви прийняття такого рішення.

Перевірка постанови прокурора відділу прокуратури АР Крим від 27 січня 2010 року за скаргою ОСОБА_1, проведена судами на підставі наявних у матеріалах доказів.

Посилання ОСОБА_1 на те, що скаргу суд розглянув без його участі і його не було повідомлено про день і час розгляду його скарги, необґрунтовані, оскільки із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд його скарги телефонограмою від 25.02.2010р., однак в судове засідання він не з’явився (а.с.16).

Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої, наказом ДСА від 27.06.2006 року № 68 п.6.5.1, у необхідних випадках особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, п’ятому та дев’ятому цього пункту, може бути надіслано повідомлення чи виклик в судове засідання телефонограмою, зміст якої повинен відповідати загальним вимогам щодо судових повідомлень (повісток).

Крім того, як видно із ухвали апеляційного суду, ОСОБА_1 пояснив, що з його дозволу районний суд повідомляв його про розгляд справи по мобільному телефону, оскільки нерегулярно доставлялася пошта (а.с.35).

Відповідно до ст. 2362 КПК України участь особи в судовому засіданні, яка подала скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не є обов’язковою.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність постановлених судових рішень в матеріалах справи не встановлено.

Підстав до перегляду судових рішень, з мотивів викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд постанови Центрального районного суду м. Сімферополя від 2 березня 2010 року і ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2010 року – відмовити.