Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 3 лютого 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 березня 2010 року, якою до

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, на підставі ст. 97, ст. 105 КК України застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі на поруки матері ОСОБА_6 строком на один рік, і

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючого судимості,

за вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, на підставі ст. 97, ст. 105 КК України застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі на поруки матері ОСОБА_8,

Суд визнав, що неповнолітні ОСОБА_5 і ОСОБА_7 2 травня 2009 року разом із засудженим за цей злочин ОСОБА_9, всі у стані сп’яніння, на цвинтарі у селищі ім. Леніна Гірницького району м. Макіївки вчинили наругу над могилами. Вони з хуліганських мотивів з особливою зухвалістю та виключним цинізмом умисно руками та ногами повалили, зруйнували і привели в негідність 95 надгробних пам’ятників та хрестів, 2 огорожі на місцях поховання померлих.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а справу - направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального та призначення надмірно м’якого виду виховного заходу. Вказує, що суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчинених суспільно небезпечних діянь та особи ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які, перебуваючи в стані сп’яніння, цинічно зруйнували майже 100 надгробних пам’ятників і хрестів, чим заподіяли потерпілим моральну та матеріальну шкоду, яку так і не відшкодовано. Вважає, що суд мав застосувати до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 більш суворий вид виховного заходу. Твердить, що суд, застосувавши щодо ОСОБА_7 примусовий захід виховного характеру, всупереч вимогам ч. 3 ст. 105 КК України не встановив його строк.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, просив скасувати постанову щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з роз’ясненнями п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 р. "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" (v0002700-06) передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.

Розглядаючи справу про вчинення неповнолітніми ОСОБА_5 і ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, та приймаючи рішення про застосування до кожного з них примусового заходу виховного характеру у виді передачі на поруки матерів, суд послався на те, що обидва неповнолітні мають позитивні характеристики і вони щиро розкаялися у вчиненому.

Питання можливості виправлення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 під наглядом їхніх матерів судом не досліджувалося.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в стані сп’яніння цинічно зруйнували майже 100 надгробних пам’ятників і хрестів, чим заподіяли потерпілим моральну та матеріальну шкоду, яку не відшкодовано. Крім того, ОСОБА_5 ніде не працював і не навчався, з 6.02.2009 року перебував на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Гірницького РВ Макіївського МУ ГУ МВС України в Донецькій області на підставі вироку суду за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (т. 1 а. с. 228).

За таких обставин доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість постанови через неправильне застосування кримінального закону та м’якість обраного ОСОБА_5 і ОСОБА_7 заходу виховного характеру є слушними.

Постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно перевірити матеріали справи, звернути увагу на всі зазначені недоліки, усунути їх і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.