Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 лютого 2011 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 27 серпня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Отрада" по факту самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 лютого 2010 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни.

Як вбачається із постанови слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 27 серпня 2009 року кримінальну справу щодо посадових осіб ТОВ "Отрада" було порушено у зв’язку з тим, що вони у період часу з 21 травня 2008 року самовільно зайняли земельну ділянку, розташовану на бережному схилі пляжу "Отрада" у м. Одесі, площею 0,5810 га., де самовільно збудували нежиле приміщення – ресторан "Отрада Біч Клаб", чим заподіяли збитків державі на суму 559514,30 грн.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Отрада", вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив і розглянув ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Викладене підтверджується тим, що скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи, суд у своїй постанові послався на те, що слідчим неузгоджена сума заподіяних державі збитків.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції поспішним, оскільки питання щодо конкретної суми заподіяної шкоди вирішується експертом, а проведення експертизи можливе лише після порушення кримінальної справи.

Також місцевий суд зазначив, що на момент порушення кримінальної справи була відома конкретна посадова особа, яка могла вчинити вказаний злочин, а тому кримінальна справа має бути порушена не по факту, а щодо конкретної посадової особи.

Разом з тим, згідно з роз’ясненнями, що містяться у п 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 4 червня 2010 року "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (v0006700-10) судам слід мати на увазі, що прийняття рішення про порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину чи відносно конкретної особи належить до компетенції осіб, зазначених у ч.1 ст. 98 КПК України. У зв’язку з цим суд не вправі скасувати постанову про порушення кримінальної справи з тих підстав, що справу порушено за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретної особи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обгрунтованими слід визнати доводи прокурора щодо незаконності цього рішення.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, ч.1 ст. 2 Розділу ХIII Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 19 січня 2010 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 і скасовано постанову слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 27 серпня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Отрада" по факту самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 лютого 2010 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.