Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено:

- за ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна,

- за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на неї певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на неї певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України,

не маючого судимості

в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними і засуджені за те, що вони вчинили вимагання передачі чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я та з погрозою застосувати таке насильство, за попередньою змовою між собою, а ОСОБА_5 вчинила замах на торгівлю людьми з метою її експлуатації, із погрозою застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я. Ці дії ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили за таких обставин.

27.09.2008р., ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, діючи умисно, з корисних мотивів, знаходячись в автомобілі "Шкода Октавія А5", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 біля буд.84 по вул. Жовтневій в с.м.т. Чутово Чутівського району Полтавської області, примусили ОСОБА_9, сісти у вказаний автомобіль, після чого, із погрозою застосування насильства, утримували ОСОБА_9 у вказаному автомобілі, при цьому вимагали у неї грошей в сумі 10 000 доларів США. Отримавши відмову від ОСОБА_9, у зв’язку з відсутністю у неї вказаної суми, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, погрожуючи застосуванням насильства, почали вимагати у потерпілої оформлення і отримання грошового кредиту на її ім’я в банківській установі на суму 10.000 доларів, для передачі цих грошей їм в подальшому. Для реалізації своїх злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, умисно, утримували ОСОБА_9 у зазначеному вище автомобілі і в різних місцях проживання, а в період з 26 вересня 2008 року по 7 жовтня 2008 року возили останню по різних місцях України, примушуючи потерпілу приймати заходи для отримання банківського кредиту. Однак ОСОБА_9 прийняла усі міри, для неможливості отримання банківського кредиту. 7 жовтня 2008 року ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, умисно, з корисних мотивів, знаходячись в лісосмузі біля траси Запоріжжя – Дніпропетровськ і м. Дніпропетровська, де, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я, продовжували вимагати у потерпілої передачі їм грошей в сумі 10 000 доларів.

Крім того, ОСОБА_5, 9 жовтня 2008 року, на автомобілі "Шкода Октавія А5", державний номер НОМЕР_1, що належав їй, під керуванням ОСОБА_7, який не знав про наміри ОСОБА_5 на торгівлю людьми, привезли потерпілу ОСОБА_9 в офіс ОСОБА_10, який розміщений на базарі "Курчатовський" в м. Дніпропетровську, однак під час угоди щодо продажу ОСОБА_10 ОСОБА_9 для експлуатації праці чи сексуальній експлуатації була затримана працівниками міліції, і злочинні дії ОСОБА_5 не були доведені до кінця з причин, що не залежали від її волі.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених, внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд безпідставно при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України послався на те, що засуджені щиро покаялися у вчиненому, а крім того, при призначенні покарання ОСОБА_7 в якості пом’якшуючої покарання обставини, врахував його стан здоров’я і сімейний стан, хоча у справі дані про це відсутні. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Апеляційний суд перевіряючи справу не мотивував своє рішення про визнання апеляції прокурора необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засуджену ОСОБА_5, яка просила вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини вчинених злочинів та кваліфікація дій засуджених у поданні не заперечуються.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_6 злочин вчинила вперше.

Звільняючи її від покарання суд послався на те, що вона раніше не судима, вину визнала, у вчиненому щиро покаялася, займається суспільно корисною працею, позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, хворіє (а.с.128 - 133 т.3, а.с.39,59,105 т.5, а.с.224 т.1).

При цьому суд, врахувавши ці обставини та її сімейний стан, мав підстави до застосування ст. 75 КК України.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України відповідає вимогам закону і є вмотивованим.

Разом з тим, суд визнавши винуватими ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, на порушення вимог ст. 65 КК України не врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх особу, і без достатніх підстав звільнив їх від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, суд послався на пом’якшуючі покарання обставини, зокрема на те, що ОСОБА_5 раніше не судима, вину визнала, у вчиненому покаялася, займається суспільно корисною працею, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, також врахував стан її здоров’я та сімейний стан.

Звільняючи ОСОБА_7 від покарання суд послався на те, що він не судимий в силу ст. 89 КК України, вину визнав, у вчиненому покаявся, займається суспільно корисною працею, позитивно характеризується, також врахував стан його здоров’я та сімейний стан.

Але, з такими висновками суду погодитись не можна.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, вину на досудовому слідстві і в судовому засіданні від 13.03.2009р. не визнала (а.с.144 т.3, а.с.40 т.5).

ОСОБА_7 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, вину також на досудовому слідстві і в судовому засіданні від 13.03.2009р. не визнав (а.с.154 т.3, а.с.40 т.5).

Вину у вчиненому ОСОБА_5 і ОСОБА_7 визнали лише в судових дебатах (а.с.59 т.5).

Тому, посилання суду на визнання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 вини в судовому засіданні та їх щире каяття не відповідають матеріалам справи.

У матеріалах справи також відсутні дані про сімейний стан ОСОБА_7, а в судовому засіданні від 13.03.2009р. він пояснив, що хронічними захворюваннями не страждає (а.с.39,т.5).

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 раніше вчиняли умисні злочини.

Крім того, судом недостатньо враховані конкретні обставини вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 злочину щодо потерпілої ОСОБА_9, і зокрема фізичного насильства, яке виразилось в приниженні її людської гідності, а також у волочінні її по землі не менше ніж 100 м, прив’язавши до автомобіля, чим останній були спричинені фізична біль, страждання і тілесні ушкодження.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_5 і ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованим.

Апеляційний суд, перевіряючи справу не звернув увагу на допущені порушення судом першої інстанції і залишив вирок без зміни, а тому вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді буде встановлена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 189 КК України і ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, та ті ж дані про їх особу, то призначене їм покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.